ТОП 8 унікальних бібліотек світу

 

 

Славний День бібліотек

Ми сьогодні відзначаємо.

Всіх, хто працює для них,

Ми сердечно вітаємо!

І бажаємо від душі,

Щоб щастя було без тривоги.

Щоб до радості й любові

Привела всіх вас життя дорога!

Щоб праця ваша славна була,

Щоб читачі ходили,

Щоб удача і успіх

Вас по життю знаходили!

 

Гуморески

 

  Гуморески — невеликі віршовані або ж прозові твори з комічним, жартівливим  сюжетом. На відміну від сатири, у гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої критики морально-етичних аспектів людської поведінки. У дотепній та подеколи парадоксальній формі автор на основі спостережень за людськими вчинками та поведінкою змальовує різні курйозні події та випадки з життя.  Саме ці події та персонажі, зображені чудернацько, а часом й недоречно, а також двозначність та навмисно неправильне тлумачення їхніх дій та вчинків, є основою смішного у гуморесці. Хоча, як і кожна смачна страва, гумореска, окрім свого звичного гумору,  може бути злегка «приправлена» іронією та сатирою.

  Окрім фантазії та уяви автора, будь-яка літературна гумореска живиться також фольклорними джерелами, в яких зосереджено віковий досвід сміхової культури народу, та ментальними особливостями його представників. Власне, для української гуморески вплив цих особливостей важко переоцінити, адже здавна українці славилися своїм вмінням весело та з гумором трактувати несприятливі умови свого життя, що й стало запорукою значної популярності та розвитку цього невеличкого гумористичного твору на нашій землі.

Читати…

 

Байки

  У глибині віків бере свій початок байка. Як і міф, вона була однією з перших форм художнього мислення. Байки - це короткі оповідання повчального змісту, на початку, або ж в кінці котрих має бути сформульований висновок чи головна повчальна думка – мораль.

   Кожну байку можна розпізнати за кількома її яскравими особливостями. Окрім моралі, котра є сигнальним маячком будь-якої байки, не менш важливою та впізнаваною її особливістю є алегорія. Тобто,  зображення одних предметів та явищ через інші. Саме завдяки цьому пересічними  персонажами у байках виступають тварини, рослини та речі, через яких байка, наче зі сторони, показує нам нас - людей. Але й самі люди зрідка також можуть бути персонажами байки - однак лише тоді, коли їхні образи виступають символами тих чи інших людських рис.

   Окрім цього, байку неможливо уявити без комізму та сатири — її невід'ємних супутників. Адже, як іще краще можна показати непривабливість деяких людських недоліків, як не зробити їх смішними в очах читача?

 

Читати…

Народні прикмети

          Було колись - не могла людина дати собі ради з природою: то дощ йде не тодi, коли просять, а коли косять, то тепло й холод не в пору, то і влiтку трапиться кожуха носити.   

       Тож, аби вберегти себе від неочікуваної напасті чи прикрої несподіванки, котру може підкинути навколишній світ, людина хотіла не лише його собі пояснити, а й передбачити те, що може статися, аби встигнути до цього підготуватися. Завдяки своїй відмінній спостережливості помітили наші предки, що природа сама пiдказує їм, що і коли вона має намір послати на землю, і навчилися за сьогочасними передвісниками бачити те, що може трапитися завтра. Відтак в кожній місцевості люди з року в рік уважно спостерігали за небесними світилами, стихіями, рослинами, поведінкою та звичками тварин.       

            Ці спостереження не лише допомогли впорядкувати довколишній світ у чітке знання, а й створили систему передбачень – народних прикмет, які застерігають від небезпеки, допомагають передбачати погоду та врожай, якими будуть весна, літо, осінь та зима. І усе це багатство перевіреного часом знання, яке передавалось з уст в уста, наші предки залишили нам у спадок.

 Читати...

 Усна народна творчість

Прислів’я та приказки

До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і українського, належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.

У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів'ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів'я є більш розгорнутими, ніж приказки.

 Читати...

 Учням 6-х класів

Жан де Лафонтен 

"Зачумлені звірі"

Небесна кара, що її за гріх
Великий наслано на всіх,
Чума — нещадна, люта сила,
Спроможна все живе за день
До решти винищити, впень,
Нещадно звірину косила.
Не кожен хворий помирав,
Та кожен дні лихої скрути
Хотів як-небудь перебути.
Було звіроті не до справ:
Уже не йшли на полювання
Ні хитрі лиси, ні вовки,
І велелюбні голубки
Забули вже за любування.
Лев скликав раду і сказав:
"Напевно, кару Бог послав
Нам за чиюсь тяжку провину.
У кого з нас найбільший гріх,
Хай жертвує собою й від загину
Рятує всіх.
Історія нас вчить: зі скрути
Не вийти без належної покути.
Покаймося ж, мов на духу, при всіх
У всіх своїх тяжких провинах.
Я маю на душі великий гріх:
Я стільки з'їв овець невинних!
Куди подітись від гріха?
Того ще мало:
Я, бувало,
З'їдав і пастуха.
Я жертвую собою, як немає
У вас гріхів. Та закликаю вас
Покаятись, як я, бо вмерти має
Найбільший грішник серед нас".
"О царю! — каже Лис. — Сумлінність ваша може
Всім бути за взірець.
Але хіба то гріх? Та, може,
Ви, ївши тих дурних овець,
Їм честь велику виявляли.
А щодо пастухів — який то гріх?
Вони нам стільки дозволяли,
Що краще б їх поїсти всіх".
Підлесники аплодували,
А потім тигри та вовки
Себе картали залюбки.
Та всіх їх так атестували,
Що хижаки, розбійники — і ті,
Здавалося, були святі,
Та встав Осел: "Пригадую, давненько
Ішов я лугом, травка зелененька,
А я голодний — біс і спокусив:
Я, грішний, жмутик і вкусив,
А, щиро кажучи, не мав же права".
"Ганьба! Ганьба!" — зарикала орава.
А Вовк довів — учений писарчук! —
Що цей Осел — падлюка із падлюк,
Паршивий і коростявий — причина
Всіх напастей і лих.
Та мало вішати таких!
Він їв чужу траву! Проклята твар злочинна!
Від них завжди чекай біди.
І заревла громада: "Браво!"
Отак і в нас: є гроші — маєш право,
Немає — то під суд іди.                                         Переклад І. Світличного

Народна казка

  Народна казка — один із найдавніших жанрів усної народної творчості. Жанр фольклору, казка, що виникає та побутує в народному середовищі. Її головними особливостями є наявність традиційних мотивів, персонажів, словесних виразів, та відсутність достеменно відомого автора. Народна казка є історичною попередницею літературної казки та часто слугує основою для неї. 

  Народна казка зазвичай існує в усній прозовій формі та передається від старшого покоління молодшому. В ній відображені світогляд, морально-етичні та естетичні принципи, цінності та спосіб життя народу. Народна казка має провідні мотиви (напр. обдурення лиходія, визволення нареченої), усталених персонажів, зачини й кінцівки (напр. «Жили собі дід та баба…», «…жили-поживали та добра наживали»), епітети (напр. красна дівиця, добрий молодець). Її мова повсякденна, без розгорнутих описів, неологізмів. Інколи в казці наявні традиційні вислови, що поєднують одну віддалену подію з іншою (такі як «швидко казка мовиться, та не швидко діло робиться»). Більшість казок народів світу подібні, в той же час мають місцеві особливості, а також відображають індивідуальні риси виконавця. 

Індійська народна казка "Фарбований шакал" читати...

Японська народна казка  "Момотаро, або Хлопчик - Персик" читати..

"Іссумбосі, або Хлопчик - Мізинчик" читати...

Арабська народна казка "Тисяча і одна ніч" читати...

"Синдбад - мореплавець" читати...

 

Літературна казка

   Окрім народних казок, є й такі, що складають письменники, їх називають літературними. Збільшого їх створюють на основі народних казок.

   Мабуть, кожен погодиться із твердженням, що авторська казка – найбільш емоційний, тонкий, філософський жанр літератури, здатний доторкнутись до серця не тільки маленького, але й дорослого читача. Найкращі взірці літературної казки були написані справжніми дітьми у дорослих тілах (А. Ліндгрен, Г.Х. Андерсен, Л. Керол та інші не просто на все життя зберегли у собі дитину, але й уміли поєднувати водночас дитяче й доросле світосприйняття), тому й звертаються вони не тільки до наших дітей, але й до тих хлопчиків та дівчаток, що й досі живуть у кожному з нас. Авторська казка навчає дитину дорослих, недитячих істин. 

  Але їх розуміння приходить поступово – на різному рівні світогляду одна й та сама казка може мати дуже різні прочитання. Літературна казка може бути як прозовою, так і віршованою.Тому улюблені казки можна читати й перечитувати безліч разів, і тому дорослі з таким захопленням читають казки, що любили змалку, своїм дітям.

 

І. Франко "Фарбований Лис" читати...

Василь Королів-Старий "Хуха-Моховинка" читати...

Василь Симоненко "Цар Плаксій та Лоскотон" читати...

Галина Малик "Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії" читати...

 21 вересня

Міжнародний день миру

Тема Міжнародного дня миру в 2018 році - «Право на мир: 70 років Загальної декларації прав людини». Мета заходів входить до переліку 17 цілей в галузі розвитку, які були одноголосно прийняті 193 державами і передбачають сприяння побудові миролюбних і відкритих товариств в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних установ на всіх рівнях.

Про який мир можна казати, якщо в центрі Європи з 2014 року, йде справжнісінька війна. Російський агресор атакує Україну з 2014 року. З лютого 2022 року російська орда розпочала широкомасштабний геноцид українського народу прямо на очах усієї світової спільноти. Ракетні удари по всій території України, десятки тисяч жертв серед мирного населення, сотні убитих дітей, зруйновані школи та лікарні, цілі міста. Випускаючи з 24 лютого 2022 року по її землі та населенню більшніж 50 тисяч великокаліберних снарядів на добу. Грабуючи і гвалтуючи все на своєму шляху. Це мир?

Для деяких з нас мир - це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять до школи. Там, де підвалини суспільства міцні і не має рашистів, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.

Проте для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар - не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах атмосфери нестабільності та страху. Для них-то здебільшого і існує цей день.

Двадцять п’ять років тому Генеральна Асамблея проголосила Міжнародний день миру як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір він і відзначається в Організації Об’єднаних Націй. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього. Свято відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/55/282.

ООН використовує святкування Дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру та обміну інформацією та практичним досвідом діяльності по його досягненню. Але що дієве воно зробило, щоб запобігти російскій навалі? Висловило стурбованність? Чи велику стурбованність? Щиро дякуємо! Але це мало чим допоможе здолати рашистів.

В Україні День миру закріплено відповідно до Указу Презедента України № 100 від 5 лютого 2002 року.

Мир вам, вашому регіону і вашому будинку, і нехай кожен день буде присвячений тільки йому!

 

Міжнародний день демократії

    Демократія являє собою якийсь повноцінний політичний режим, заснований на методі колективного чи колегіального прийняття рішень, при якому кожен з учасників має рівний вплив на кінцевий результат, відповідно і міра відповідальності, а також соціальної напруги, вимірюється більш часом, на який прийняте це рішення, будучи швидше розмитим суспільним чинником. Зараз її відносять до основних і універсальних суспільних загальнолюдських цінностей. Вона є фундаментом для побудови принципів всіх провідних держав, співтовариств, союзів і федерацій, а також лежить в основі Організації Об’єднаних Націй.

 Механізми демократії засновані на вільному волевиявленні народу, неухильному дотриманні прав і свобод людини, а також тісно пов’язані із забезпеченням правопорядку, стабільності та цілісності її інститутів і її моделі. Що примітно, - на даний момент не існує єдиної моделі демократії, т. к. теорія і практика далеко не завжди можуть співпадати, проте прогресивне міжнародне співтовариство активно виступає на підтримку зусиль держав і урядів щодо заохочення та зміцнення всіх демократичних процесів.

 

День комп’ютерника і програміста

День комп’ютерника і програміста - неофіційне свято програмістів, що відзначається на 256-й день року. Число 256 (два у восьмому ступені) обрано тому, що це кількість чисел, які можна виразити за допомогою одного байта. У високосні роки це свято потрапляє на 12 вересня, в невисокосного - на 13 вересня.

Найчастіше слово «програмування» і все, з ним пов’язане, асоціюється у звичайної людини тільки з персональним комп’ютером, проте це не так. Практично кожен електронний пристрій - від пульта дистанційного керування до складних промислових верстатів з програмним управлінням - свого часу пройшли через руки фахівців з програмування.

Ми щогодини стикаємося з плодами праці програміста. Дивимося ми телевізор, чи слухаємо радіо, чи розмовляємо по телефону - ми користуємося тим, що створив програміст. Мабуть, жодна професія не охоплює так широко сфери нашого життя.

І хоча поки що це свято цілком і повністю віртуальне, плоди труда наших славних програмістів вельми і вельми реальні. Значення професії програміста у повсякденному житті важко недооцінити. Цей рід діяльності стає все більш масовим і, в той же час, символізує авангард сучасного суспільства.

В 2022 році День комп’ютерника і програміста припадає на 13 вересня.

Як правильно сидіти за комп'ютером

ПОСТАВА

Зберігати потрібну поставу при роботі за комп’ютером допомагає правильно підібраний робочий стілець. Його спинка має підтримувати нижню половину спини, але при цьому не бути жорстко закріпленою, щоб людина могла вільно рухатися.Під час роботи за комп’ютером найоптимальнішим є положення тіла, при якому спина та шия знаходяться на прямій лінії, ноги стоять на підлозі та утворюють прямий кут з колінами.Для правильнішого розташування спини можна підкладати під поперек подушечку. Підголовник допоможе зняти напругу з м’язів шиї.

ГОЛОВА, ШИЯ

Голову тримайте прямо, з невеликим нахилом уперед. Монітор та робочі документи має бути розміщено так, щоб вам не доводилося постійно поводити головою з одного боку в інший.

РУКИ

Розмістивши руки на клавіатурі, простежте, щоб ваші плечі бути розслаблені, а руки — зігнуті приблизно під кутом 90°. Якщо у кріслі є підлокітники, вони не повинні занадто підпирати лікті та змушувати підводити плечі дуже високо.Дуже важливо простежити, щоб при роботі з мишею на столі лежали не лише зап’ясток, а ще й лікоть та передпліччя. У цьому положенні м’язи плечового пояса найменш навантажені. Крім цього, така поза є профілактичною щодо можливих проблем з руками. Для рук має бути достатньо вільного місця.

НОГИ

Тривале сидіння в нерухомій позі погіршує кровообіг у ногах. Тому положення, в якому перебувають ноги, також дуже важливе. В ідеалі стілець чи крісло повинні мати м’яке сидіння, коліна мають бути зігнуті під прямим кутом, а стопи — плоско стояти на підлозі.

 7 ВЕРЕСНЯ

День воєнної розвідки України

 (День військової розвідки)

Події, особливо останнього століття, показали як важлива і ефективна воєнна та військова розвідка. Її відомство зовсім не афішує себе. Про її подвиги ми зазвичай дізнаємося набагато пізніше, ніж вони мають місце бути. Здебільшого це відбувається на підставі відкритих документів, які стають доступні нашому суспільству по закінченню строків давності грифу «цілком таємно» і свідчать про безпрецедентні подвиги наших військових розвідників, для яких їхня діяльність не виходить за рамки звичайних відпрацьованих ситуацій.

Робота військового розвідника це глибокі знання, відмінна підготовка і безцінний досвід ведення розвідувальної діяльності. У більшості розвинених країн діє свої подібні відомства. У багатьох випадках вони дозволяють зберігати актуальний баланс, без якого в сучасному суспільстві та сучасній політиці дуже важко досягти миру і злагоди. У День військових розвідників ми приєднуємося до привітань Всіх, хто пов’язав своє життя і діяльність з вирішенням цих не простих завдань! Здоров’я Вам та успіхів! Зі святом!

 

Щорічно 1 вересня в перший день осені школярі нашої школи , а також їхні батьки та вчителі відзначають День знань. Зазвичай навчальний рік відкривають святковою лінійкою. 

На жаль, в 2022 році це світле і радісне свято проходить у воєнний час. Але навіть під час війни діти продовжують вчитися в школах, і святкування Дня знань так само актуальне.

З Днем знань вітаєм щиро.

У силу знань ми вірим!

То ж вчіться на "відмінно",

Натхненно і невпинно,

З азартом, з позитивом,

У гарнім колективі.

І хай нові знання

Ведуть до визнання.