День пам’яті Героїв Крут

29 січня в Україні відзначають пам'ять героїв Крут - українських студентів, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.

Бій під Крутами - історія 

У кінці грудня 1917-го уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків дратувало проголошення Україною самостійності, тож Москва створила у Харкові окремий "український червоний уряд", який і оголосив війну незалежній частині держави.

Наступ більшовиків українське військове командування очікувало з полтавського напрямку - саме туди скерували свіжі підрозділи. Але наступ почався з іншого боку. 

У грудні 1917-го станцію Бахмач на Чернігівщині - важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Росії - охороняв загін Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького. На початку 1918 року до них надійшло підкріплення з Києва - 1-ша сотня Куреня студентів Січових Стрільців. Це були студенти Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), гімназисти старших класів. Вони зайняли оборону біля станції Крути  - між Ніжином і Бахмачем, за 130 км від Києва.

Вранці 29 січня 1918 року розпочався наступ більшовиків на станцію Крути. За різними даними їх було від 4 до 6-7 тисяч. З українського боку в бою під Крутами брали участь 300-600 бійців. Бій тривав кілька годин: були відбиті декілька атак, бойові втрати більшовиків складали до 300 убитих, а ще поранені, полонені.

Аби уникнути оточення, українським військам віддали наказ відійти. Тоді, відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення. Взвод у сутінках втратив орієнтир і вийшов на станцію Крути, яку вже зайняли червоноармійці. Близько 30 юнаків взяли у полон, катували, а потім стратили.

Бій під Крутами - цікаві факти та значення

У бою під Крутами українські війська виконали наказ командування - наступ більшовиків було зупинено. Наші війська організовано відступили, руйнуючи за собою колії й мости. А Симон Петлюра мав час придушити повстання більшовиків, яке тоді ж розпочалося на заводі "Арсенал".

Саме цими днями тривали переговори між УНР і країнами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією). Важливо було, аби на той момент українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради - затримка більшовиків під Крутами дозволила це зробити.

9 лютого 1918 року був підписаний Берестейський мирний договір - УНР була визнана як самостійна держава, а її армія отримала підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.

Пам’ятай про Крути - заходи до Дня пам’яті Героїв Крут

• Близько 30 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків та були страчені, поховали біля Аскольдової Могили. Всі вони - герої Крут, але відомі прізвища лише 19 загиблих. Павло Тичина присвятив Героям Крут вірш "Пам'яті тридцяти". 
  
  
  
  

     Меморіальний комплекс пам'яті Героїв Крут (с.Крути, Чернігівська обл.)

• У 2006 році на місці бою під Крутами встановлено пам'ятник.
  
  
  
• До 80-ї річниці бою під Крутами Монетний двір випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні.
  
  
  
• У 2019 році на екрани вийшла історична драма Олександра Шапарєва "Крути 1918", яка отримала неоднозначні відгуки.

Бій під Крутами - трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України. Історія, як відомо, повторюється - сьогодні ми продовжуємо тримати оборону від російської навали.

                                      Державний прапор України

28 січня Верховна Рада України офіційно затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України. Постанова Верховної Ради України № 2067-ХХ1 від 28 січня 1992 року:

«Затвердити Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3»

Нагадаємо, що 23-го серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.

 Джеремі Дронфілд "The Boy Who Followed His Father into Auschwitz"

Книги про Голокост є важливою частиною історії та допомагають нам зрозуміти жахливі наслідки ненависті та дискримінації. Вони висвітлюють не тільки страшні злочини нацистської Німеччини проти єврейського народу, але й страшні наслідки цих дій на всіх, хто був залучений до війни. Крім того, такі історичні книги дають глибоке розуміння того, як насильство та терор можуть змінити життя людей назавжди. Вони розповідають історії про тих, хто був на межі життя та смерті в концтаборах, про тих, хто зміг утекти з них, і про тих, хто боровся проти нацистського режиму зсередини. У книжковому інтернет-магазині laboratoria.pro ви знайдете великий вибір книг про Голокост, які поглиблять ваші знання про цю тему.

Про книгу Хлопчик, який пішов за батьком в Аушвіц

Бестселер №1 за версією Sunday Times

Таємний щоденник, що став свідченням реальних злочинів нацистів

Там, де є сім'я, — є надія

У 1939 році столяр із Відня Густав Кляйнманн разом із шістнадцятирічним сином Фріцом потрапляють у руки гестапо, а згодом у концентраційний табір Бухенвальду. Вони дивом виживають після жорстоких знущань нацистів.

Але згодом, смерть до них підкрадається ближче: Густав дізнається, що його відправляють до Аушвіца, а для Фріца відпустити батька — немислимо. Відчайдушно прагнучи бути разом, юнак робить божевільний вибір — наполягає на тому, що теж повинен піти. Для нацистів це рішення дається з легкістю, адже один табір смерті не відрізняється від іншого. 

Протягом шести років жаху і незмірних страждань живими їх тримає одна річ — любов і надія на майбутнє.

Чому варто прочитати книжку «Хлопчик, який пішов за батьком в Аушвіц»?

• Дивовижна історія про героїчний і непорушний зв'язок між батьком і сином, яка надихає як «Татуювальник Аушвіцу» і зачаровує як «Вибір».
• Написана на основі реального щоденника Густава Кляйнманна, ретельних архівних досліджень й інтерв'ю з молодшим братом Фріца Куртом, якого в одинадцять років відправили до США, щоб уникнути війни.
• Надзвичайна розповідь про мужність, вірність, виживання і любов, яку неможливо забути.

Про автора:

Джеремі Дронфілд — доктор археології в Кембриджі та автор художніх книжок. Його перший роман увійшов до шорт-лиіста Меморіальної премії Джона Крізі за дебютну кримінальну фантастику. Також займається копірайтингом і пише нонфікшн.

 Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Щорічно 27 січня міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту.

 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.

Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України. 

«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» – таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату. Утім, останній рік війни Росії проти України виразно засвідчив, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення. Необхідний мінімум – активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії.

 А ще – уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку. І звісно – неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження. Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту – нагода ще раз замислитися над цим.

 За минулий рік ключові місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку рашизму. 

Бабин Яр. Символ Голокосту від куль у Східній Європі. 1 березня 2022 року, через вісім десятиліть після масових розстрілів, скоєних нацистами в цьому урочищі, а потім спалення ними тіл, щоб замести сліди своїх злочинів, – світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру. Цього разу – внаслідок російської ракетної атаки.

 Дробицький Яр у Харкові. Це – відоме місце масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни. За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент меморіалу – менору влучили російські снаряди. Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу Росії на Україну стали жертвами рашизму.

 Ванда Об’єдкова була однією з тих людей, які вижили в окупованому гітлерівцями Маріуполі. Її мати була єврейкою. Ванда Семенівна вижила тільки тому, що переховувалася від нацистів у міських підвалах. У цих же міських маріупольських підвалах обірвалося через 80 років її життя, 4 квітня 2022 року, коли вулиці й будинки міста перетворювали в пустку російська артилерія й авіація. 

 Борис Романченко був в’язнем одного з найбільших концтаборів нацистської Німеччини — Бухенвальду. Крім того, його утримували в таборах Пенемюнде, Дора та Берген-Бельзен. Він опікувався збереженням пам'яті про нацистські злочини, був віцепрезидентом Міжнародного комітету Бухенвальд-Дора. Свої знання про жахітття Другої світової війни Борис Тимофійович передавав майбутнім поколінням. Його життя обірвалося не в нацистській в’язниці чи за колючим дротом, а у власній харківській квартирі, в яку 18 березня 2022 року влучили смертоносною зброєю росіяни. Борису Романченку було 96 років. 

 Ми бачимо, що навіть маючи таке потужне застереження, як памʼять про Голокост, не всі народи зробили висновки з цієї жахливої сторінки в історії людства. Значить, нам потрібно потроїти зусилля, віднайти нові підходи для збереження цієї памʼяті живою, для поширення правди про геноциди, щоб уникнути їх нового й нового повторення.

 матеріал взято

День Соборності (день Злуки)

Щороку, 22 січня, українці відзначають День Соборності, присвячений об'єднанню України, яке відбулося у 1919 році.  

Вперше свято встановили у 1999 році, як памʼять про "велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави". 

У 2011 році його скасували, пропонуючи українцям обʼєднати два свята: День Свободи та День Соборності. Обʼєднання цих свят не лише зміщувало акценти, а й зовсім підміняло сенси, кажуть історики. 

22 січня 2014 року свято Соборності повернулося до українців. 

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. 

Історик Іван Стичинський називає дату злуки УНР та ЗУНР чи не найголовнішою датою визвольної боротьби українців у тих роках. 

"Оскільки обʼєднавча ідея в українців була завжди, то виходить День Соборності одразу став вінцем визвольних змагань", – продовжує він. 

Коли у 1917 році розпалася Російська імперія, на українських територіях, що були в її складі, почалися самостійні рухи. 

Наддніпрянська Україна в уособленні Української Центральної Ради ухвалила третій універсал, яким відокремила себе як територіальна автономія. До неї входили 9 губерній: Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Харківська, Полтавська, Катеринославська, Одеська та Таврійська.

Згодом, 22 січня 1918 року, в УЦР проголосували за четвертий універсал, який виголошував Українську народну республіку незалежною. 

Тодішня Західноукраїнська народна республіка (ЗУНР) утворилася лише за рік, після розпаду Австро-Угорської імперії, і охоплювала 5 областей: Львівську, Тернопільську, Чернівецьку, Івано-Франківську та Закарпатську. 

"Вже з цього часу, коли проголосили ЗУНР, в українських культурних і політичних колах йшли перемовини про те, щоб обʼєднати це все в одну країну", – розповідає головний спеціаліст Українського інституту національної пам'яті. 

Втілити це вдалося лише у 1919 році, коли зʼявилася така політична можливість, розповідає історик. 

"З обох боків були політичні перестороги, яким чином це відбуватиметься: бо це ж різні політичні системи, різні моделі правління. Тому спочатку був підписаний лише попередній Акт Злуки. 

Це було не просто підписання одного документу, а оновлення цілісного державного механізму, який до цього різнився", – додає Іван Стичинський. 

Але, за словами історика, після першого в історії обʼєднання українських земель для держави Україна настали важкі часи. 

"Українці вели війну на багатьох фронтах з різними супротивниками, території меншали. Зрештою поляки окупували Галичину, а потім більшовики окупували решту території. І цілісної держави України знову не стало. 

Західні землі були під окупацією Польщі, Чехословаччини і Румунії, а більша частина території стала Українською радянською соціалістичною республікою", – розповідає є Іван Стичинський.

 Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України «братнім російським народом», відповідно до Указу Президента України № 871 / 2014 від 13-го листопада 2014-го року, святу повернули колишню назву. «Відзначати щорічно 22 січня - у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки - День Соборності України. Внести до Указу Президента України від 30 грудня 2011 року № 1209 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат та професійних свят” зміну, виключивши абзац другий статті 1.»- йдеться в Указі.

 

День Вінні Пуха

18 січня святкують День Вінні Пуха. Це свято було започатковано на честь Алана Александра Мілна, автора улюблених багатьма дітьми та дорослими книжок про Вінні Пуха та його друзів, який народився цього дня у 1882 році в Хампстеді, Лондоні.

Усе почалося з реального ведмедя. У своїй новій дитячій книжці "У пошуках Вінні" авторка Ліндсі Маттік розповідає, що 1914 року канадський ветеринар на ім'я лейтенант Гаррі Колеборн купив ведмежати за 20 доларів під час служби в Першій світовій війні. Він назвав свого нового вихованця Вінні, на честь рідного Вінніпега, і ведмежа стало талісманом полку, в якому він служив в Англії. Однак коли солдат поїхав до Франції, він залишив Вінні в Лондонському зоопарку, де йому було безпечніше.

Але на відміну від книг, Вінні була дівчинкою. Персонаж книжки був натхненний опудалом ведмедя (іграшкою), що було в сина А. А. Мілна. А Крістофер Робін - це ім'я сина Мілна.

Частина імені Вінні "Пух" насправді походить від імені лебедя. Але точне походження важко встановити: деякі джерела стверджують, що сім'я Мілн зустріла лебедя на ім'я Вінні під час відпустки, а Мілн також згадує лебедя на ім'я "Вінні" у своєму вірші "Дзеркало".

Протягом років, День Вінні Пуха став не просто святкуванням літературного персонажа, але й днем, коли дорослі та діти можуть повернутися до світу своїх дитячих фантазій. Він нагадує нам про важливість читання та виховання любові до книг з раннього віку. Це день, коли ми можемо згадати своє дитинство та зануритися в світ безтурботності та радості. Відзначення цього дня – це також спосіб підтримати літературу для дітей та виховати в молодому поколінні зацікавленість до читання. Це день, коли ми можемо нагадати собі та іншим про значення простих радощів життя, доброти та взаємодопомоги.

 

16 СІЧНЯ -ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ ПАМʼЯТІ "КІБОРГІВ" 

Захисників Донецького аеропорту, які тримали оборону 242 дні.

Сильні, незламні, сталеві, справжні патріоти. Вони змусили захоплюватися собою навіть противника. Адже це саме ворог назвав їх «кіборгами», маючи на увазі те, що лише роботи можуть витримати таку складну боротьбу в таких пекельних умовах. Вони стали символом патріотизму та відданості незалежній Україні, і їхній подвиг уже увійшов в історію України.

Бої за аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року і закінчились після повної руйнації старого та нового терміналів аеропорту. В обороні аеропорту також брали участь волонтери і медики.

Скориставшись черговим «перемир’ям» росіяни замінували і підірвали опори останнього терміналу, знищивши його остаточно. За час оборони аеропорту десятки тонн градів, снарядів важкої артилерії і російських боєприпасів летіло на цей об’єкт майже кожен день. Як правило через голови мирних донеччан, адже терористи, за бажанням свого лідера, стояли за їх спинами. «Люди витримали — не витримав бетон», — так про цю подію розповідають українські захисники.

За стійкість і незламність українських захисників назвали «кіборгами». Вони стали символом мужності та відданості ідеалам вільної та незалежної України.

У Донецькому аеропорту та селищі Піски протягом цього періоду воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», Добровольчого українського корпусу (ДУК) та інші.

У період з 18 до 21 січня 2015 року внаслідок підриву окупантами терміналу ДАП загинуло 58 кіборгів, тож 21 січня було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу, який був повністю зруйнований і не придатний для оборони.

Захищаючи Донецький аеропорт, загинули понад 200 українських захисників, поранено понад 500. Багатьох із них відзначено державними нагородами, деяких — посмертно.

За час оборони аеропорту, з травня 2014 року по січень 2015 року, в його захисті по ротації взяли участь понад 2 500 військових і добровольців.

Царство небесне і вічна пам’ять загиблим захисникам Донецького аеропорту. Шана, уклін і повага живим!

"АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви"

Автори: укл. І. Штогрін · 2015

Книга про 242 дні боїв в аеропорту Донецька, або в АДу — як його назвали оборонці летовища — це майже шість десятків свідчень «кіборгів», коментарі військових експертів та військових аналітиків з України, Росії, США та Канади, представника Генерального штабу Збройних сил України. Але головне — про життя і смерть, про відчайдушність і страх, про любов і дружбу, про те — що і чому захищали у терміналах ДАПу українські бійці — читайте у розповідях безпосередніх учасників оборони Донецького аеропорту.

Читайте, аналізуйте та робіть свої неупереджені висновки!

Фото кореспондента The Los Angeles Times Сергія Лойка.

Понад 20 журналістів зібрали унікальний матеріал: понад 100 інтерв`ю, десятки ексклюзивних фото з місця подій.

  День Вікіпедії

15 січня, в цей день 2001 року стала доступною перша версія Вікіпедії. Щороку в цей день вікіпедисти різних країн святкують річницю з дня створення Вільної енциклопедії — Вікіпедії. В Україні це свято вперше широко відзначалося 2011 року.

 Василь Семенович Стус

6 січня 1938 року у селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області народився український поет - шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв'язень СРСР, дисидент, борець за незалежність України у ХХ столітті.

Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Учасник акції протесту в київському кінотеатрі «Україна» в 1965 році. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991, посмертно), Герой України (2005, посмертно). Батько Дмитра Стуса.

За переконання про необхідність збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської диктатури, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув. 

     

                                        

Збірки віршів

• «Круговерть» (1965)
• «Зимові дерева» (1970)
• «Веселий цвинтар» (1971), видана за кордоном: Стус В. Веселий цвинтар
• «Час творчості / Dichtenszeit» (1972)
• «Палімпсести» (1971—1977, опублікована 1986)

Надгробок Василя Стуса на Байковому кладовищі в Києві.

 Автор М. Малишко

 Всесвітній день дітей - сиріт війни

6 січня проводиться Всесвітній день дітей - сиріт війни. Ініційований французької організацією SOS Enfants en Detresses. Ці січневі заходи у першій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

Організація Об'єднаних Націй обрала дату 6 січня, щоб привернути увагу людей до становища сиріт (це наше "слово дня") війни. Міжнародна конвенція про права дитини свідчить, що їхніх прав мають дотримуватися навіть під час війни.

Діти не несуть відповідальності... і не повинні ставати жертвами дурості навіть своїх батьків. Діти мають право на захист за будь-яких обставин і на життя в мирній обстановці, навіть якщо дорослі не змогли розумно вирішити свої конфлікти.

Матеріальне становище дітей-сиріт у районах, порушених конфліктами, залишається вкрай проблематичним, і заклик до держав виправити такий стан справ необхідний.

Нині у світі дуже багато біженців від війни; більше половини з них - діти, і серед них багато сиріт.

Яблука війни 

Автор : Надійка Гербіш, Софія Томіленко

Анотація  "Яблука війни"

У тата, колишнього вояка Української галицької армії, посттравматичний розлад. Мама дбає про всіх і щосили випромінює оптимізм, хоч як, буває, опускаються руки. Софійка звикає до нового життя в Америці, куди її жовківська сім'я мігрувала по Першій світовій. А ще — дізнається дивовижну історію про те, як химерно переплітаються долі людей із різних країн, що належали до однієї імперії. Трохи сумна, часом смішна світла повість про історичну спадкоємність і подолання травми.

Унікальність видання – це складові, що допомагають дорослим знайти правильні слова для обговорення психологічних моментів з дітьми та глибшого розуміння історичного контексту:

- друкована книжка

- детальний бекґраунд за QR-кодом

- ігрова закладка

 

Всесвітній день азбуки Брайля

4 січня проводиться Всесвітній день азбуки Брайля. Резолюція ООН A / C.3 / 73 / L.5 / Rev.1 від 1 листопада 2018 роки. Ці січневі заходи у першій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

Луї Брайль (4 січня 1809 - 6 січня 1852) був французьким педагогом і винахідником системи читання і письма для використання людьми з ослабленим зором. У 1824 році, у віці п'ятнадцяти років, він розробив код Брайля на основі французького алфавіту як удосконалення нічного письма. Його система залишається практично незмінною і донині, і відома в усьому світі просто як шрифт Брайля.

Брайль - це не мова. Шрифт Брайля займає більше місця, ніж традиційний алфавіт, тому книжки Брайля більші, ніж їхні друковані аналоги.

Брайль пишеться тільки з великої літери, коли йдеться про Луї Брайля, винахідника системи. Більшість сліпих людей не знають шрифту Брайля.