Таким було обличчя у війни...

8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років, вшановуючи пам'ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв війни. З 2023-2024 років Україна офіційно відійшла від радянських наративів і святкує цю дату разом із Європою, акцентуючи увагу на пам’яті, а не на гучних святкуваннях.

Обличчя війни — це не «тріумф переможців», а глибока трагедія, мільйони зруйнованих доль та скалічених життів.

Скорбота за загиблими: Вшанування пам'яті мільйонів військових та цивільних, що загинули в окопах, під бомбардуваннями, у концтаборах та під час депортацій.

Внесок українців: Україна була одним із головних полів битви, зазнавши колосальних людських та матеріальних втрат.

Символізм червоного маку: Символом є мак, дизайн якого розроблено у 2014 році (автор С. Мішакін), що уособлює квітку маку та кривавий слід від кулі. Це знак того, що війна не має романтики — вона має лише жертви.

Паралелі з сучасністю: Сьогодні, коли Україна знову воює проти агресора, День пам'яті є нагадуванням про те, що війна — це жахлива катастрофа, яку не можна романтизувати, а окупанта — зупиняти. 

Безперечними лідерами серед авторів про Другу Світову є Олександр Довженко з його "Україна у вогні".

Повість було написано у 1943 році, тобто у самий розпал війни. Її краще читати разом з його щоденниками 41-45 років – щоб розуміти ту драму, в якій знаходився сам письменник.

Друга постать – це Олесь Гончар з його новелістикою періоду Другої світової війни, наприклад, твір "Модри камень".

На жаль, звичні для багатьох "Прапороносці" чи "Людина і зброя" – це надто заідеологізовані тексти, і вони не дають об’єктивного погляду на події війни.

Ще одним тогочасним письменником, творчість якого вважають однією з вершин української лірики ХХ століття є Леонід Первомайський. Другу світову він пройшов як воєнний кореспондент. Окрім письменницької діяльності вів радіоефіри, які дуже подобалися фронтовикам. Цікаво, що за походженням Леонід Первомайський (справжнє ім’я Ілля Гуревич) був євреєм і українська мова письма була його свідомим вибором, не таким очевидним на той час.

Щодо сучасної поезії є збірка Маріанни Кіяновської "Бабин Яр Голоси"

– вона про інший вимір тих подій, і цього року отримала Шевченківську премію. Це та література, яку також дуже важливо читати, щоб зрозуміти, чим ще була Друга світова, якої для багатьох читачів можливо ще не існувало.

Тема війни в літературі шістдесятників та сучасників

Усі письменники-шістдесятники були дітьми війни: Ліна Костенко, Іван Драч, Микола Вінграновський. Григір Тютюнник писав про досвід дітей, які виростали в умовах повоєнного світу – це є лейтмотивом його новелістики. Для сучасників події тих часів є дуже віддаленими. Окрім Оксани Забужко, Марії Матіос і Софії Андрухович теми війни торкався Юрій Винничук у своєму романі "Танго смерті". Хтось сприймав його захоплено, хтось критикував, проте це твір, який яскраво змальовує події Другої світової війни у Львові.

Ліна Костенко.