Ліна Костенко

Сьогодні 19 березня, українці відзначають день народження Нескореної, Незламної, Неперевершеної, нашої Ліни Василівни. У свої 96 вона залишається такою ж чарівною, харизматичною, з гострим розумом, принциповою, непоступливою, тією, що "вибрала Долю собі сама". ЇЇ вік - поза часом.

Є люди, які ще за життя стають легендами. Навколо них творяться міфи, чутки, перекази, за якими так важко відрізнити правду від вигадки. Вони ж мовчать, оберігаючи свій особистий світ від стороннього ока і впускаючи туди лише близьких і перевірених.

Такою є Ліна Василівна Костенко – поет, публіцист, громадський діяч. А в першу чергу – жінка, яка одного разу написала: «Я вибрала долю собі сама, і що зі мною не станеться, - у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці», - і лишилася на все життя вірною цим словам.

Легендою стали її виступи на захист дисидентів, її ляпаси «діячам» культури, а нині – літературне  і публічне «затворництво» і вперте небажання спілкуватися з пресою. Вона ж просто втомилася від того, що сама колись назвала «великим мискоборством». Зрештою, право бути не такою як усі вона заслужила.

"Записки українського самашедшого"

Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман.

Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.

У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.

За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.