27 жовтня українці написали 26-й Радіодиктант національної єдності. Флешмоб відбувся у День української писемності та мови.

Треба жити!

Щодня, прокидаючись, варто повторювати прості слова: «Треба жити!». Це не заклик до героїзму чи сліпого оптимізму, це усвідомлення необхідності рухатися далі попри все. Життя — це нескінченна боротьба і прийняття. Світ не завжди прекрасний, але ми здатні бачити його красу в деталях.

Треба жити, щоб бачити, як сонце сідає за обрій, а небо розмальовується в неймовірні відтінки. Треба жити, щоб чути, як дзвенять краплі дощу по шибці, і відчувати, як пахне свіжоспечений хліб. Треба жити, щоб читати улюблені книжки і дивитися хороші фільми.

Треба жити, щоб виховувати дітей, вчити їх любові та доброті, показувати їм світ. Треба жити, щоб допомагати тим, хто потребує допомоги. Треба жити, щоб пам'ятати, і не тільки минуле, а й майбутнє.

Ця фраза — «Треба жити!» — не заперечує смутку, болю, розчарувань. Вона лише нагадує, що після кожного падіння слід підійматися, після кожної темної ночі обов'язково настає світанок. Вона закликає нас не зупинятися, шукати сенс і знаходити його в простих речах.

Треба жити. Це найпростіше, найскладніше і найважливіше завдання кожного з нас.