День Героїв Небесної Сотні
Як розпочалася Революція Гідності?
21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів на чолі з тодішнім прем’єром Миколою Азаровим ухвалив рішення призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію та вільну торгівлю України з Євросоюзом. Водночас влада на чолі з експрезидентом Януковичем продовжувала зміцнювати зв’язки з Росією.
Увечері того ж дня на Майдан Незалежності у Києві з мирним протестом вийшли декілька сотень українців. Через кілька днів, 24 листопада, на головній вулиці столиці вже зібралося понад сто тисяч прихильників євроінтеграції.Майже одразу спецпризначенці почали розганяти протестувальників: відбувалися сутички біля будівлі Кабінету Міністрів, штурм наметового містечка на Європейській площі.
Коли 29 листопада Янукович остаточно відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, опозиція почала вимагати відставки уряду та дострокових виборів.
30 листопада вночі бійці спецпідрозділу МВС "Беркут" жорстоко побили кілька сотень мітингарів біля монумента Незалежності. Можна вважати, що того дня закінчився Євромайдан і розпочалася Революція Гідності.
Жорстокість силовиків породжувала спротив, тому 1 грудня колонами до майдану Незалежності рушили вже від 500 тисяч до мільйона людей. Учасники Революції почали брати під контроль державні будівлі й паралельно відбиватися від "Беркуту".
16 січня депутати ухвалили пакет "диктаторських" законів, які суттєво обмежували права громадян на протест. Через обурення учасники Революції Гідності вирушили до Верховної Ради. Тодішня "міліція" застосувала проти майданівців світло-шумові гранати, помпові рушниці та водомети, а вони захищалися "коктейлями Молотова" й металевими щитами.
Переломний момент Майдану і перемога нам режимом Януковича
Кульмінація протестів припала на 18, 19 та 20 лютого, розповідає гендиректор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло. Їх називають найтрагічнішими днями Майдану.
18 лютого депутати готувалися розглядати зміни до Конституції, які дозволили б припинити президентські повноваження Януковича.
Протестувальники вирішили провести ходу до Верховної Ради, щоб закликати нардепів підтримати зміни. Та в Маріїнському парку їх уже підстерігали тітушки (найманці, яких тодішня влада використовувала, щоб перешкоджати мітингувальникам, – ред.) разом із беркутівцями. Силовики почали стріляти по людях у колоні, тож майданівцям довелося відступати.
Бійці "Беркуту" зайняли майданчик біля Жовтневого палацу на вулиці Інститутській. А вже ввечері тодішня "міліція" розпочала штурм Майдану – силовики двома бронетранспортерами заїхали на площу, повну людей. У сутичках цього дня загинули 29 протестувальників, а ще 500 були поранені.
Уночі беркутівці готувалися захопити Будинок профспілок, де розміщувалися кухні, медпункт, склади та координаційні центри учасників Революції. Перед наступом будівлю підпалили невідомі. Згодом у згорілому будинку знайшли тіла двох майданівців.
Оборона Майдану тривала всю ніч з 18 на 19 лютого. Силовики продовжували застосовувати вогнепальну зброю, а протестувальники захищалися бруківкою, феєрверками та "коктейлями Молотова", палили барикади з шин. У результаті наметове містечко згоріло вщент.
За словами гендиректора Національного музею Революції Гідності, найгарячішою точкою Майдану 20 лютого стала вулиця Інститутська.
Зранку "міліціонери" почали відступати з площі і рухатися до Жовтневого палацу, згадує Ігор Пошивайло. Беззбройні протестувальники із саморобними обладунками вирушили прямо на них. Щоб прикрити відступ силовиків з Жовтневого, заступник командира полку "Беркута" дав розпорядження відкрити вогонь по мітингувальниках.
"Дуже багато майданівців зазнали або смертельних поранень, або були вбиті на місці. Були постріли в голову, в шию, в очі – дуже цинічні, безпідставні. Вони не були спровоковані в жодний спосіб. Загиблі протестувальники не мали жодної зброї. Лише, наприклад, металеві або фанерні щити, пластикові або металеві каски. Більшістю загиблих були ті, хто намагався витягнути поранених із сектору обстрілу", – розповідає директор Музею Майдану.
Увечері 20 лютого Верховна Рада ухвалила постанову про "засудження насильства, яке спричинило загибель людей" і заборонила силовикам застосовувати будь-яку зброю проти майданівців. Тому можна вважати, що саме цей день завершив активну фазу Революції, каже Ігор Пошивайло.
22 лютого українці дізналися про втечу Януковича в Росію. До проведення виборів у травні 2014 року обов'язки президента виконував голова ВР Олександр Турчинов.
Як з'явилася "Небесна сотня" і як в Україні бережуть пам’ять про Героїв
Під час Революції Гідності загинуло 107 протестувальників, яких назвали Небесною сотнею.
За однією з версій, назва з'явилася через структурні одиниці самооборони Майдану – сотні. За іншою – під час публічного прощання із загиблими, словосполучення вперше вжила у своєму вірші поетеса Тетяна Домошенко, говорить гендиректор Національного музею Революції Гідності.
Жалобна пісня "Пливе кача", яка звучала під час прощання, стала неофіційним реквіємом вбитих під час Майдану.
Попри те, що назва загиблих героїв – загальноприйнята, юридичного поняття "Небесна сотня" досі не існує.
"Родини Героїв Небесної сотні нарікають, що юридично цей статус не визначений. А термін і досі не є офіційним. Хоч при цьому існує орден Героїв Небесної сотні, який вручають посмертно за патріотизм і мужність, виявлені під час захисту держави. Ним були нагороджені загиблі майданівці, які були іноземцями", – розповідає Ігор Пошивайло.
Усім загиблим учасникам Революції Гідності, які були громадянами України, у 2014 році присвоїли звання Героя України. А вже 11 лютого 2015-го п'ятий президент України Петро Порошенко видав Указ, яким встановив 20 лютого Днем Героїв Небесної сотні.

Немає коментарів:
Дописати коментар