Всеукраїнський День бібліотек

30 вересня – свято всіх, хто причетний до книги: її читачів, творців, відвідувачів, працівників та меценатів. 

Бібліотеки - один з інструментів нашої цивілізації, який вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань. Вважається, що вперше аналоги сучасних бібліотек з’явилися ще близько 2,5 тис. років до нашої ери на Сході. Це були зібрані в одному з древніх вавілонських храмів міста Ніппур глиняні таблички на яких їх сучасники запам’ятали важливу для них інформацію для наступних поколінь. У Київській Русі перші бібліотеки стали відкривати після прийняття християнства. Це були церковні бібліотеки, серед яких у той час найбільшою вважалася заснована в 1037-му році князем Ярославом Мудрим бібліотека Софії Київської. У цій бібліотеці зберігалося понад дев’ятсот книг, що були виготовлені тоді виключно вручну. Для середньовіччя це була грандіозна праця і в подальшому в майстернях при Софійському соборі робилися книги, які увійшли в основу інших бібліотечних зібрань, наприклад, бібліотеки при Печерському монастирі, яка стала найбільшим з кінця ХІ століття центром культурного життя в Київській Русі.

Звичайно ж іноді книги безповоротно гинули в запалі пожеж і військових баталій, згадаємо лише знамениту Олександрійську бібліотеку. Так, з Софіївської бібліотеки збереглися тільки лічені екземпляри, серед яких найвідоміші - це безцінне Євангеліє. Примітно, що саме Слово Боже, Слово про спасіння і про Спасителя, було для людей найбільш цінною книгою, гідною збереження для наступних поколінь. Книга - Рейнське Євангеліє, на якій приносили клятву французькі королі, а нині, продовжуючи цю традицію, приносять присягу президенти Франції, колись вивезла з Києва Анна, дочка Ярослава Мудрого, це одна з тих небагатьох збережених книг знаменитої Софіївської бібліотеки.

Віддаючи данину поваги бібліотечному руху в незалежній Україні, 14-го травня 1998-го року Президентом України було підписано Указ № 471/98 про щорічне святкування Всеукраїнського Дня бібліотек. В Україні він відзначається 30-го вересня. За даними проекту DilovaMova.com, ще з ХІІІ століття, в момент створення Галицько-волинського князівства на Західній Україні вже почався активний бібліотечний рух. При дворі філософа і книжника князя Володимира Васильковича була створена велика книжкова рукописна майстерня. Звичайно поява друкарства в середині XV століття справило грандіозні зміни по всьому світу, це не могло не торкнутися бібліотечної справи. Масштабний розвиток і поширення бібліотек почалося в XVI столітті. У Львові та Острозі з’явилися великі книгосховища. Вони створювалися при освітніх установах. Бібліотека Київської академії була організована в XVII столітті, а в XVIII столітті наявність бібліотек увійшло в моду у заможних і шляхетських родів, козацьких старшин, будинків єпископів, при монастирях і різноманітних школах.

До другої половини ХІХ і початку ХХ століття в землях Західної України, що входила тоді під протекцію Австро-Угорщини, стала діяти ціла мережа культурно-освітніх осередків, під назвою «Просвіта». До 1914-го рока Просвіта налічувала близько 78-ми філій і 2944-х читальних закладів по всьому краю, покриваючи 75% українських населених пунктів Галичини. До 1939-го рока цей показник виріс до 85%.

За часів радянської влади бібліотечна справа була невід’ємною частиною державної політики.

На сьогоднішній день в Україні функціонують близько 40 тисяч великих і малих бібліотек. Однією з провідних вважається Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ, сленг. Вернадка), Державна історична бібліотека, Державна бібліотека України для дітей, Національна парламентська бібліотека і т. д. Загальна кількість бібліотечних працівників, зайнятих у цій справі становить близько 53-х тисяч фахівців. Щороку українські книгосховища обслуговують понад 17,5 мільйонів читачів.

 Зі святом бібліотек!

                              День пам’яті трагедії Бабиного Яру

Бабин Яр - одне з всесвітньо відомих місць трагедій, які стали символом Голокосту, урочище на північно-західній околиці Києва. За два дні 29 та 30 вересня 1941-го року, по офіційним історичними свідченням, там розстріляли майже 34 тисячі євреїв. З інших джерел лише за 5 днів нацисти розстріляли там майже 150 тисяч українських євреїв. Це були не лише жителі Києва, а і біженці з окупованих українських регіонів, що прибули до міста у надії на порятунок.

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник.

Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами за етнічною ознакою — євреїв та циган, мирного населення і радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, психічнохворих, «саботажників» і порушників комендантської години та тих, хто чимось не догодив владі "вищої раси", яка будувала свій "арійський мир".

Похилений вітром осіннім

Над Бабиним Яром стою.

Отця сивобородого бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони, зморені, сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось, мертві й живі.

Я бачу — то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра.

Я знаю — моя Україна

Воскресне на поклик добра!

Ось декілька встановлених фактів: зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.

У 1946 році на Нюрнберзькому процесі, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва, наводилася лише приблизна оцінка - близько 100 тисяч осіб. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб.

 «Україна для кожної дитини»

Кожна дитина в Україні повинна зростати в безпечній та турботливій сім'ї, мати можливості для повноцінного та гармонійного розвитку.

Але тисячі дітей України живуть без сім'ї й не можуть розділити ці моменти з надійними дорослими. Усиновлення та сімейні форми виховання дарують дітям можливість зростати в атмосфері любові. Як запропонувати дитині свою родину? Ви можете обрати той шлях, який підходить саме вам. Дізнайтеся, як прийняти дитину в родину на dity.gov.ua

Великі прийомні сім'ї 

Беруть на виховання та спільне проживання не менше, ніж п'ять дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Держава виплачує грошове забезпечення батькам - вихователям, а також соціальну допомогу на кожну дитину.

Батьки та інші особи, які виховують дітей, а також посадові особи, які ухвалюють рішення, яке стосується дитини, завжди мають враховувати найкращі інтереси самих дітей. 

Кожна дитина, про яку не можуть піклуватися її батьки, має право на належне піклування з боку інших осіб, які можуть забезпечити її виховання та розвиток у своїй сім’ї. 

Кожна дитина з інвалідністю має право на рівні з іншими дітьми можливості для самореалізації та розвитку. 

Держава повинна усувати всі перешкоди для дітей з інвалідністю, щоб забезпечити їх інтеграцію та повноправну участь у житті громади.

 Це передбачено Конвенцією про права дитини та Конвенцією про права осіб з інвалідністю.

Патронат над дитиною

Патронатні родини - це професійна комплексна послуга, яка передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію в сім'ї патронатного вихователя дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Головний отримувач послуги - дитина, яка отримує шанс зростати в родині замість закладу, доки життєві обставини біологічних батьків не зміняться накраще і для дитини будуть створені належні умови для виховання або знайдено нову постійну сім'ю. Це надважлива соціальна послуга і можливість громади не втратити дитину.

Усиновлення або "народження серцем" 

Прийняття дитини в сім'ю на правах рідної. Усиновлювачі мають щодо дитини такі ж  права і обов'язки, як і батьки. 

                        

 Опіка/ піклування

Переважно для родичів, але й для тих, хто пройшов спеціальне навчання. Ви саєте законним представником дитини та відповідаєте за її життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток. При цьому держава надає фінансову підтримку на утримання дитини.

 перегляд Україна для кожної дитини 

 "Обережно! Булінг"

Близько 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років зустрічалися зі цькуванням та агресивною поведінкою, йдеться у дослідженні ЮНІСЕФ за 2017 рік. З них 24% стали жертвами булінгу, приблизно половина з яких нікому не розповідали про ці випадки.

Статистика лякає. Здається, новомодний термін «булінг» ще декілька років тому ніхто в Україні не вживав. Тепер же про нього голосять відомі люди, державотворці та громадські організації. Чому булінг набирає такої «популярності» серед школярів? Що про булінг говорить закон? Як попередити цькування? Говоримо про це нижче.

Булінгу можуть піддаватися будь-які жінки та чоловіки, незалежно від віку. Проте найбільш розповсюджений булінг серед школярів. Цькування однокласників за зовнішність, регулярне вимагання грошей та побиття – ось класична картина булінгу у школах.

Звичайно, що булінг є один із різновидів насильства. Причини його поширення випадків булінгу в Україні лежать глибоко, починаючи від норм суспільства, закінчуючи вихованням окремої особистості. Та спробуємо виділити основні:

• - Неуважність батьків та проблеми у вихованні
• - Психологічні зрушення у кривдників
• - Неефективність або відсутність законів та форм покарань

Булінг доволі небезпечний, адже його наслідки можуть відображатись як у фізичному плані (тут зрозуміло), так у психологічному (тривожність, агресія, апатія, закритість, які можуть перерости у серйозну проблему).

Нова стаття закону передбачає адміністративну відповідальність за булінг (зокрема, говориться про булінг у школах) – це штраф або громадські роботи. Для боротьби з булінгом у школах виробили чіткий алгоритм дій, які є необхідними, якщо дитина стала жертвою.

Закон про булінг насправді є дуже важливим. Адже раніше, якщо правопорушення не підпадало під Кримінальний кодекс, тобто постраждалому не завдали тілесних ушкоджень, – покарати винних за цькування було важко. Нова стаття робить це можливим, хоча б в адміністративній площині.

На завершення, декілька корисних посилань, за якими Ви зможете більше дізнатися про булінг, як його розпізнати та попередити. Адже інформація – наша основна зброя у боротьбі із булінгом:

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)

Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам: пояснюють у центрі соціальних служб

Сайт ЮНІСЕФ (ООН), присвячений поясненню питань пов’язаних з булінгом, із порадами психологів та контактами для отримання допомоги у випадку булінгу

Безкоштовний онлайн-курс для освітян на платформі Prometheus “Протидія та попередження булінгу (цькуванню) в закладах освіти”

 Історичними стежками Вільнянщини

Над Вільнянськом вечір зорі сіє, 

Музика чарівна вдалині.

 Місто мрій ясних, життя надія, 

Ти навік сподобалось мені...

 Самоткан М.

Вільнянськ у минулому і сьогодні

Місто Вільнянськ (до1935 р. – Софіївка, до 1939 р. – Красноармійське, до 1966 р. – Червоноармійське) – адміністративний центр Вільнянського району, розташоване в північно-східній частині Запорізької області на відстані 25 км від обласного центру. Залізнична станція Вільнянськ знаходиться на лінії Синельникове – Запоріжжя, через місто проходить автомагістраль Запоріжжя – Донецьк. Міста, як і  люди,  мають свої долі. Проходять роки, змінюються покоління, нових рис набуває і місто.

 А починалась історія теперішнього Вільнянська з невеличкого села Софіївка, заснованого в 1840 р. у північній частині Таврійського степу у верхів'ях річки Вільнянки, де оселились вихідці з центральних губерній Росії. Розростанню Софіївки в останній чверті Х1Х ст. сприяло будівництво Лозово - Севастопольської залізниці і заснування чавуно - ливарного механічного заводу німецьких колоністів Классена і Нейфельда. 

Підприємство виготовляло сільськогосподарські машини. Продукція заводу одержала у 1908–1911 роках "Гран-Прі" та чотири золоті і срібні медалі на виставках у Росії, Римі, Буенос-Айресі. У 1920 р. підприємство було націоналізовано і одержало назву "Машинобудівний завод № 10", а в 1924 р. йому було присвоєно ім'я славетного українського поета Т. Г. Шевченка. Сьогодні – це ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ріст", на його території збереглись два старовинних корпуси заводу. 

Чудовим пам’ятником архітектури є Свято-Володимирський храм, побудований у 1902 році. Пізніше, у 1927 році його було закрито. Тут було влаштовано зерновий склад, потім клуб. Лише у 1990 р. храм відновив свою діяльність. 

10 грудня 1924 р. Софіївка стала центром району. У 1926 р. у селищі  організовується товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ) "Червона праця".  А  в  1929  році  тут  утворився  перший – колгосп "Нове життя" і  відкрилася машинно-тракторна станція. З 1935 року виходить районна газета "Зоря комунізму" (зараз –"Дніпровські вогні"). Роки німецько-фашистської окупації стали чорними сторінками в історії міста. Невдовзі після початку Великої Вітчизняної війни, 27 червня 1941 року був сформований винищувальний батальйон у кількості 125 чоловік для охорони території району у боротьбі з диверсантами і шпигунами. Керували батальйоном секретар райкому партії Ф. І. Спиридонов і начальник райвідділу міліції І. Є. Вишняков. 18 серпня 1941 р. організовується партизанський загін з 23 чоловік, командиром якого був став М. І. Ліньков, а комісаром І. Л. Глиняний. За час короткого існування загону партизани здійснювали виходи у тил ворога, знищували німців, здобували розвіддані.6 жовтня 1941 р. у місто ввійшли ворожі війська. Майже на два роки було встановлено окупаційний режим. Фашисти розстріляли в Ароновому саду кілька  десятків мирних мешканців міста і району. 21 вересня 1943 року Вільнянськ було визволено від німецькофашистських загарбників воїнами 1-го гвардійського механізованого корпусу генерала  І. М. Руссіянова і танкістами 135-ї танкової бригади підполковника М. З. Безнощенка (8-а гвардійська армія генерала В. І. Чуйкова, Південно-Західний фронт). Відтоді 21 вересня відзначається вільнянцями як День міста. Як знак увічнення пам`яті  про події Великої Вітчизняної війни у Вільнянську встановлено пам `ятники  історії і монументального мистецтва. У центрі міста знаходиться Меморіальний комплекс на честь радянських воїнів. 

 

Він присвячений бійцям Червоної Армії, які визволяли наш край від німецько-фашистської навали у вересні–жовтні 1943 року, а також молодим землякам, які загинули в Афганістані під час локальної війни 1979–1989 рр. У братській могилі покояться 773 радянських воїни 12-ї армії і 8-ї гвардійської армії. Серед них – Герой Радянського Союзу Яків Васильович Бочаров. Старший сержант Я. В. Бочаров був командиром розрахунку 45-мм протитанкової гармати 76-го гв. стрілецького полку 27-ї гв. стрілецької дивізії 8-ї гв. армії. 2 жовтня 1943 р. на вузькій ділянці фронту між с.Любимівка і ст. Янцеве під час ворожої контратаки наші артилеристи знищили німецький танк. Після загибелі бойових товаришів Я. В. Бочаров підбив ще два танки супротивника. У цьому бою відважний герой поліг смертю хоробрих. Алея Слави, що входить до складу Меморіального комплексу, увічнює пам`ять про Героїв Радянського Союзу, які загинули, звільняючи Вільнянщину. 

Це – Я. В. Бочаров, В. Й. Гнаровська, П. С. Зачиняєв, Я. Т. Клочков, В. Ф. Конопля, А. С. Гайсин. Також тут є  погруддя наших земляків – Героїв Радянського Союзу: О. Т. Слободчикова і А. Я. Тихоненка. На гранітній стелі – зображення О. Г. Єрьоменка – легендарного комбата, нашого земляка. 

При в`їзді у м. Вільнянськ на постаменті височіє танк – пам’ятник танкістам  25-го танкового корпусу, який у лютому 1943 року здійснив легендарний рейд по тилах ворога. В центрі міста встановлено бойову гармату – пам’ятник на честь подвигу Я. В. Бочарова. Біля підприємства НВП "Ріст" – пам’ятний знак на честь робітників заводу імені Шевченка, які  загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. У західній частині міста у колишньому Ароновому саду знаходиться братська могила радянських воїнів і жертв фашизму. На околиці Вільнянська – пам’ятний знак на місці командного пункту 8-ї гвардійської армії. Статус міста Вільнянськ отримав у 1966 році. Нині туту мешкає біля 17, 3 тисяч жителів. Серед видатних людей – уродженців міста – Герой Радянського Союзу В. Г. Канарєєв (1915–1973), заслужена артистка УРСР К. П. Хом’як (нар. 1922 р.). Сьогодні найбільшими підприємствами Вільнянська є ТОВ НВП "Ріст",  ЗАТ "Агротехсервіс", ТОВ "Ритм", ВАТ "Вільнянський маслозавод", ВАТ "Вільнянський комбінат хлібопродуктів", ТОВ "Пожтехніка". Працюють одна загальноосвітня школа, два ліцея "Успіх", "Потенціал" та гімназія Світоч", три дитячих садка, професійний ліцей № 63. Функціонують також комунальна районна лікарня. У місті є центр електрозв’язку  ВАТ “Укртелеком”, ДП “Укрпошта”, друкарня, 3 банківських установ, "Вільнянський райавтодор", ТОВ "Агрошляхбуд". Місто добре озеленене, у ньому є два парки. Серед закладів соціальної сфери діють: дві бібліотеки, будинок культури, музична, спортивна і художня школи, центр дитячої і юнацької творчості, краєзнавчий музей. 

Підготувала матеріал - Гриценко  Тетяна Рубенівна, директор Вільнянського  районного краєзнавчого музею.

"Моє рідне місто Вільнянськ" Віртуальна екскурсія рідне місто у якому ми народилися, виконав Зуб Ігор учень 

10- Б класу ліцея "Успіх"

Дивитись...

 

 

Спорт В Україні - здоров'я нації

Хочеш бути ти здоровим - 

про своє здоров'я дбай,

Спорт, змагання, фізкультура,

Друже, ти не забувай!

“Здоров’я – це головне життєве благо.” Я.Корчак 

“Здорова людина – найдорогоцінніше творіння природи.” Т.Корлейль

 “Здоров’я– це не все, все без здоров’я – це ніщо.” Сократ

Головне завдання Забезпечити дітям здоровий спосіб життя; оберігати здоров’я дітей і привчати їх самих до цього; розвивати в дошкільнят компетенцію у галузі фізичного “Я” (власне тіло та його функціонування, живлення, загартування, гігієна, здоров’я і хвороба, безпека); формувати інтерес до історії України, народних звичаїв, традицій, ігор; виховувати бажання бути схожими на козаків: сміливими, дужими, кмітливими.

Модель фізкультурно-оздоровчих заходів Спеціальні фізичні вправи: заняття з фізкультури; заняття з хореографії; музично-ритмічні вправи; ранкова гімнастика; рухливі ігри, пішохідні переходи; спортивні свята, розваги. Спеціальні загартувальні процедури: полегшений одяг в приміщенні; одяг відповідно до пори року; дотримування температурного режиму; повітряні процедури;; ходіння босоніж; гігієнічна гімнастика після денного сну; дихальні та звукові вправи; загартування за допомогою морської солі, сольові доріжки; Фізичні вправи протягом дня: фізкультурні хвилинки; фізкільтурні паузи. Вітамінотерапія: вітамін С Психокорекція: кольорова терапія; звукова терапія; психогімнастка. Масаж: оздоровчий; дотиковий. 

Книжкові видання, що представлені на виставці, будуть корисними та пізнавальними для різних цільових аудиторій, запрошуємо до перегляду

Шімечка М.М.  Фізичне виховання (Київ, 2022)

Книга "Фізичне виховання" авторства М.М. Шімечка є істотним джерелом знань для тих, хто цікавиться проблемами фізичного розвитку та виховання. У цій книзі автор досліджує широкий спектр питань, пов'язаних із фізичною активністю, здоров'ям та спортом. Книга включає в себе теоретичні аспекти фізичного виховання, методи формування фізичних навичок та навичок саморегуляції, а також огляд сучасних підходів до тренувань та оздоровчих занять.

 Іваній І. В. Фізична культура особистості фахівця фізичного виховання та спорту (2023)

У посібнику розглядається фізична культура як феномен соціокультурного розвитку особистості фахівця фізичного виховання та спорту. Висвітлюються теоретико-методологічні, змістово-спрямувальні та управлінські основи формування фізичної культури особистості майбутнього фахівця в процесі професійної підготовки.
Для викладачів вищої школи, студентів, учителів фізичного ­виховання, з основ безпеки життєдіяльності, валеології, тренерів, ­фахівців з фізкультурно-оздоровчої роботи, фізичної реабілітації, прикладного фізичного виховання та спорту.

Книга Навчаємо граючись. Методичний посібник для вчителів фізичної культури 1-4 класів  

Методичний посібник містить значний обсяг практичного матеріалу, який буде корисний учителям фізичної культури 1-4 класів і класоводам загальноосвітніхнавчальних закладів під час підготовки і проведення як урочної, та позакласної роботи з фізичного виховання.

 

Дорога родино ліцію "Успіх"!

Щиро вітаємо вас із початком нового навчального року! Це час нових можливостей, відкриттів та звершень. Для учнів — це можливість здобути нові знання, розвивати свої таланти та наближатися до здійснення мрій. Для викладачів — це час передати свій досвід, надихати та вести за собою молоде покоління.

Нехай цей рік буде наповнений цікавими зустрічами, яскравими подіями та взаємним збагаченням знань. Переконані, що кожен із вас зробить усе можливе, щоб цей рік був успішним, плідним та незабутнім.

Бажаємо вам сил, наснаги, творчого підходу до всіх завдань і, звісно, міцного здоров’я. Нехай ваш шлях до знань буде легким та захоплюючим, а успіхи — значними!

Дякуємо ЗСУ за можливість навчатися та навчати!

Нехай цей навчальний рік стане ще однією щаблиною до великих досягнень!