День народження Тараса Шевченка

Видатний український поет, художник, громадський діяч Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області). Його життєвий шлях був сповнений випробуваннями: смерть батьків, кріпацтво, арешти, заслання, заборона писати та малювати, а найстрашніше – заборона жити у рідному краї.

У 1859 році Шевченко востаннє приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати на Батьківщині і зобов'язали переїхати до столиці імперії. Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року.

Поет не знав спокою й після смерті. Спочатку його поховали на Смоленському цвинтарі у Петербурзi, 26 квітня 1861 року домовину із тілом поїздом повезли до Москви. До Києва труну з прахом Шевченка привезли кіньми 6 травня увечері, а наступного дня його перенесли на пароплав «Кременчуг». 8 травня пароплав прибув до Канева, й тут, на Чернечій (нині - Тарасовій) горі, Шевченка поховали. Тут, на пагорбах оспіваного Дніпра, великий український поет знайшов спокій. 

Попри всі виклики долі Шевченко залишив по собі величезну літературну та художню спадщину. Спадок Великого Кобзаря не могли замовчувати і в радянські часи. Його переслідування царським режимом, активна громадська позиція, селянське походження – все це теж вплинуло на можливість зберегти його творчість для нащадків за часів тоталітарного режиму, коли більшість українських поетів, письменників, художників, діячів культури були під забороною, а їх твори та навіть згадка про них знищувалась.

"Доля"

книга про Тараса Шевченка в образах та фактах

Автори: Taras Shevchenko, I︠U︡. O. Ivanchenko, Andriĭ V'i︠u︡nyk · 1993 рік

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.