ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПИСЬМЕННИКА

Щорічно 3 березня в усіх країнах відзначається Всесвітній день письменника – професійне свято літераторів (World Day of the writer). Повна назва цього свята Всесвітній день миру для письменника. Це свято відзначається не лише письменниками, а вважається професійним святом прозаїків, поетів, памфлетистистів, публіцистів, журналістів, істориків та блогерів.

Хоч професія письменника і з'явилася багато століть назад, майстри слова отримали своє свято лише у 1986 році на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу. Відтоді Всесвітній день письменника відзначають щорічно 3 березня.

Сьогодні в світі налічується близько 150-200 тисяч професійних письменників, і пишуть вони більш ніж 150 мовами.

Професія письменника нелегка, багатогранна і заслуговує глибокої поваги. Саме тому і був створений Всесвітній день письменника. Його святкування ініціював ПЕН-клуб (PEN International) — правозахисна організація, яка об’єднує професійних письменників, які працюють у різних жанрах літератури.

Пропонуємо вашій увазі 10 фактів про відомих світових письменників.

Астрід Анна Емілія Ліндгрен

(1907-2002)

Факт 1. Самостійно опанувала читання

Астрід Ліндгрен народилася в провінційному містечку Віммербю. У дитинстві перейнялася любов’ю до книг, коли її подруга читала їх для неї. Захоплена історіями, що ховаються в книгах, Астрід сама навчилась читати.

Факт 2. 15-річна журналістка

В 15 років влаштувалась на роботу в місцеву газету, так стала журналістом-початківцем, але майже всі її публікації виходили без зазначення її авторства. В основу багатьох її творів лягли історії та казки, які вона чула від рідних ще в дитинстві.

Факт 3. Мама-одиначка

В 19 років народила сина від редактора журналу, одруженого чоловіка, вдвічі старшого за неї. Народжувала в сусідній Данії, і перші три роки малюк провів в прийомній сім’ї, оскільки не вистачало грошей.

Факт 4. Пеппі і Карлсон герої для доньки

У 1954 році Астрід Ліндгрен написала першу з трьох своїх казкових повістей “Міо, мій Міо!” А Пеппі Довгопанчоху вона придумала, коли розповідала цікаві історії для своєї хворої доньки.Історія про Карлсона також з’явилась завдяки дочці, часто розповідала про загадкового чоловіка, який залітав у вікно.

Факт 5. Стенографічні рукописи

Чернетки своїх книг Ліндгрен писала за допомогою стенографії. В її архіві збереглося понад шість сотень стенографічних блокнотів із рукописами.

Факт 6. Престижна нагорода за дитячу літературу

За книжку “Расмус-бродяга” письменниця отримала медаль Ганса Крістіана Андерсена, найпрестижнішу у світі нагороду, що присуджується за дитячу літературу.

Факт 7. Еколог і захисниця тварин

За життя письменниця активно виступала проти розвитку атомної енергетики. На честь письменниці було названо один із відкритих астероїдів, який отримав назву “Ліндгрен”. Була палкою захисницею тварин.

Факт 8. Пам'ятник за життя

Ліндгрен стала першою письменницею Швеції, якій ще за життя звели пам’ятник. Він знаходиться в центрі Стокгольма, Астрід була присутня на урочистій церемонії його відкриття.

Факт 9. Казка, як маніфест

Заповнюючи декларацію, письменниця виявила, що її податки становлять 102 % від доходу. Тоді вона написала сатиричну казку "Помперіпосса в Монісманії", в якій висміяла податкову політику Швеції. Казка викликала великий резонанс у країні. Історія започаткувала дискусію про реформи шведської податкової системи й уже на наступних виборах суспільство не підтримало чинних політиків.

Факт 10. Благодійність

За роки своєї літературної діяльності Астрід Ліндгрен заробила не один мільйон крон, продаючи права на видання своїх книг і їх екранізацію, на випуск аудіо та відео касет, а пізніше ще й компакт-дисків із записами своїх пісень або літературних творів у власному виконанні. З 1940-х років вона жила в одній і тій же – досить скромній – стокгольмській квартирі і вважала за краще не збирати багатства, а роздавати гроші іншим.

Григір Тютюнник

(1931-1980)

Факт 1. Григір не Григорій

Літературне ім’я письменник обрав, щоб відрізнятися від старшого брата Григорія Тютюнника. Григорій молодший вирішив торувати власний шлях у літературі й почав підписуватися Григором.

Факт 2. Син «ворога народу» та порятунок від голоду

Михайла Тютюнника, батька письменника, заарештували, репресували як “ворога народу” із табору не повернувся. Шестирічний Григір виховувався в родині свого дядька Филимона на Луганщині. Згодом дядько пішов на фронт, а одинадцятирічний хлопчик, рятуючись від голоду, пішов пішки окупованою територією до рідного села на Полтавщині. Спогади про цю подію письменник відображає у творі “Климко”.

Факт 3. Радист, токар і студентська лава

У 1951-1955 роках Григір служив радистом на Тихоокеанському флоті. Після демобілізації працював токарем в залізничному депо на Луганщині. Потім навчався в університеті на філологічному факультеті в Харкові.

Факт 4. Перша «Зав’язь»

Перша його книжка “Зав’язь” вийшла 1966 році. Вона була з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім’я Григора Тютюнника.

Факт 5. Кращі твори 1967 року

Журнал “Дружба народов” відзначив оповідання письменника як найкращі у своїх публікаціях 1967 рік.

Факт 6. Письменник і кіносценарист

Григір Тютюнник цікавився кінематографом. Працював він у сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка. Там створив літературний сценарій за романом свого старшого брата “Вир”.

Факт 7. Творчий спадок і переклади

Загалом творчий спадок письменника складає близько 40 новел, 5 повістей, ряд нарисів, статей та спогадів. Твори Тютюнника перекладено англійською, білоруською, болгарською, вірменською, німецькою, польською та багатьма іншими мовами. Цінність його літературної творчості була надзвичайно високою.

Факт 8. Він жив почуттями

У своїх творах Григір завжди працював над почуттям. У щоденнику писав: “Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттям, що живуть навколо мене і в мені.”

Факт 9. Любов до українського села

Письменник постійно подорожував селами України. В його творах відображався побут сучасного села, рідкісним знанням мови та психології народу, соковитим гумором. Як у творах, так і житті Григір Тютюнник був гострим і безкомпромісним, що заходило в гострий конфлікт із “радянською дійсністю”.

Факт 10. Премії і нагороди

У 1980 році він отримав державну премію імені Лесі Українки за твори

“Климко” та “Вогник далеко у степу”. Г. Тютюнника нагороджено медаллю “Золоте перо”, а у 1989 році творчість письменника була посмертно відзначена Державною премією імені Шевченка.

Факт 11. Відчай і депресія

Зацькований, доведений до розпачу і депресій 6 березня 1980 року Григір Тютюнник вчинив самогубство. Передсмертну записку забрали кадебісти “Домучуйте когось іншого, а моє, що в мене є, спаліть”.

Всеволод Нестайко

(1930-2014)

Факт 1. Всеволод Нестайко народився “між рядків”

За сімейною легендою, мати-філологиня народила хлопця в перерві між читанням Ремарка. Уже тоді акушер сказав: “Мадам, схоже, у вас народився письменник”. Таки мав рацію, тож доля Всеволода була визначеною ще в пологовому будинку! До речі, проявився талант справді досить рано – перше оповідання хлопець написав у 8-річному віці.

Факт 2. Всеволод Нестайко виріс завдяки сну і дощу

“Рудий африканський їжачок”, “пожежна машина” або “море горить” – так через низький зріст та руде волосся називали Всеволода в школі. Ну як тут не хотіти скоріше стати дорослим? Та рецепт було винайдено: хлопець навмисно мокнув під дощем та відправлявся спати о сьомій вечора, відомо ж, що уві сні ростуть. Непомітно Всеволод таки вимахав під два метри – ось що значить цілеспрямованість:)

Факт 3. Дитячий письменник був батяром

До слова про школу: поведінка майбутнього письменника за партою була далека від ідеальної, бо своїми жартами він змушував сміятися не лише однолітків, але й учителів, за що його часто виганяли з класу. Одного разу Всеволода навіть витурили зі школи, проте хлопець провів мирні перемовини з директором і залагодив проблему ще до того, як новина дійшла до матері.

Факт 4. Всеволод Нестайко був сином січового стрільця

У такого веселого й дотепного автора життя було далеко не таким легким і безхмарним, як у його історіях. Історичні події внесли корективи в долю родини Всеволода Нестайка: коли хлопцеві було три, його батька заарештували та вбили в концтаборі через те, що був Січовим Стрільцем та належав до Української Галицької Армії. А далі картини голоду та війни, тож хлопцю довелося швидко подорослішати, проте оптимізму Всеволод не втратив і повернувся в дитинство у своїх творах. “Вихід був один – стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше”, – казав Нестайко про свою творчість.

Факт 5. Письменника звинувачували в антирадянщині

Найвідоміший твір “Тореадори з Васюківки”, який включено до авторитетного списку Г. К. Андерсона як один з найкращих творів світової літератури для дітей, викликав далеко не захоплення в радянської влади. На Нестайка доносили через “нерадянських” героїв, бо хіба можна було, щоб персонажі твору закохувалися та провалювали іспити, отримуючи двійки, коли всі думки мали б бути про партію? Та це викликало ще більший інтерес читачів, тож популярність твору росла.

Факт 6. Відомий у всьому світі

Твір « Тореадори з Васюківки» було перекладено двадцятьма мовами світу, а фільм, знятий з “Тореадорами…” здобув ґран-прі на кінофестивалі в Мюнхені в 1968 році. Для показу його закупили 72 країни світу. Не показали лише в Україні.

Факт 7. Відзначений преміями

Повість - казка “Незвичайні пригоди в лісовій школі” удостоєна премії Лесі Українки.

Повість – казка «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» удостоєна премії імені Миколи Трублаїні.

Указом Президента України від 20.01.2020р. Всеволод Нестайко нагороджений Орденом Ярослава Мудрого Vступення.

А у 2012 році відзнакою «Золотий письменник України».

Факт 8. Письменник був забобонний

Коли чорна кішка переходила дорогу, він не наважувся йти далі.

Факт 9. Друкував всліпу В останні роки погано бачив, але писати продовжував. Друкував на друкарській машинці всліпу, а дружина вичитувала.

Факт 10 . Незвичайний похорон. Помер Всеволод Нестайко 16 серпня 2014 року та похований у Києві на Байковому кладовищі. На його похорон сотні людей взяли із собою дзеркальця - аби провести улюбленого письменника в останній путь сонячними зайчиками.