День Соборності (день Злуки)

Щороку, 22 січня, українці відзначають День Соборності, присвячений об'єднанню України, яке відбулося у 1919 році.  

Вперше свято встановили у 1999 році, як памʼять про "велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави". 

У 2011 році його скасували, пропонуючи українцям обʼєднати два свята: День Свободи та День Соборності. Обʼєднання цих свят не лише зміщувало акценти, а й зовсім підміняло сенси, кажуть історики. 

22 січня 2014 року свято Соборності повернулося до українців. 

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. 

Історик Іван Стичинський називає дату злуки УНР та ЗУНР чи не найголовнішою датою визвольної боротьби українців у тих роках. 

"Оскільки обʼєднавча ідея в українців була завжди, то виходить День Соборності одразу став вінцем визвольних змагань", – продовжує він. 

Коли у 1917 році розпалася Російська імперія, на українських територіях, що були в її складі, почалися самостійні рухи. 

Наддніпрянська Україна в уособленні Української Центральної Ради ухвалила третій універсал, яким відокремила себе як територіальна автономія. До неї входили 9 губерній: Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Харківська, Полтавська, Катеринославська, Одеська та Таврійська.

Згодом, 22 січня 1918 року, в УЦР проголосували за четвертий універсал, який виголошував Українську народну республіку незалежною. 

Тодішня Західноукраїнська народна республіка (ЗУНР) утворилася лише за рік, після розпаду Австро-Угорської імперії, і охоплювала 5 областей: Львівську, Тернопільську, Чернівецьку, Івано-Франківську та Закарпатську. 

"Вже з цього часу, коли проголосили ЗУНР, в українських культурних і політичних колах йшли перемовини про те, щоб обʼєднати це все в одну країну", – розповідає головний спеціаліст Українського інституту національної пам'яті. 

Втілити це вдалося лише у 1919 році, коли зʼявилася така політична можливість, розповідає історик. 

"З обох боків були політичні перестороги, яким чином це відбуватиметься: бо це ж різні політичні системи, різні моделі правління. Тому спочатку був підписаний лише попередній Акт Злуки. 

Це було не просто підписання одного документу, а оновлення цілісного державного механізму, який до цього різнився", – додає Іван Стичинський. 

Але, за словами історика, після першого в історії обʼєднання українських земель для держави Україна настали важкі часи. 

"Українці вели війну на багатьох фронтах з різними супротивниками, території меншали. Зрештою поляки окупували Галичину, а потім більшовики окупували решту території. І цілісної держави України знову не стало. 

Західні землі були під окупацією Польщі, Чехословаччини і Румунії, а більша частина території стала Українською радянською соціалістичною республікою", – розповідає є Іван Стичинський.

 Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України «братнім російським народом», відповідно до Указу Президента України № 871 / 2014 від 13-го листопада 2014-го року, святу повернули колишню назву. «Відзначати щорічно 22 січня - у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки - День Соборності України. Внести до Указу Президента України від 30 грудня 2011 року № 1209 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат та професійних свят” зміну, виключивши абзац другий статті 1.»- йдеться в Указі.