Міжнародне співтовариство на рівні Генеральної Асамблеї ООН глибоко стурбоване тим фактом, що злидні як і раніше зберігаються практично у всіх державах світу. Це стосується насамперед країн, що розвиваються, але часто створюється враження, що подібні явища не залежать ні від рівня економічного, культурного чи соціального розвитку. Деякі сміливі заяви з приводу того, що сучасне суспільство цілком здатне подолати, в перебігу найближчих 15-20-ти років, то негативне явище, яке мається на увазі під поняттям злиднів, коли хтось живе за межею бідності, багатьом здаються наївними висловлюваннями. Злидні супроводжують нас з незапам’ятних часів і можуть бути обумовлені різноманітними причинами і обставинами, залежними і абсолютно незалежними від людини. Воні схожі на якесь випробування і нашу, на жаль, іноді гідну спадщину. Воні небезпечні і непередбачувані. Воні уособлюють собою щось жахливе і зовсім не бажане. Єдина ефективна зброя проти них - це благодійність. У сучасному розумінні благодійність не сильно відрізняється від тих понять і принципів, які були притаманні цьому явищу протягом всієї історії нашого людства. Творити благі і добрі безкорисливі справи, милосердя чинити тим, хто потребує цього особливо, завжди було гідним і шанованим заняттям.
Історію України прийнято відраховувати з моменту створення Київської держави в 9 столітті. Після занепаду цього державного утворення і розпаду на дрібні князівства у 17 столітті утворюється Козацько-Гетьманська держава, яка проіснувала до кінця 18 століття, після чого, аж до 20 століття, незалежної української держави не існувало. Після революції 1917-го року в Україні позначився підйом національного руху, що оформився в «Третій Універсал» Центральної Ради 20 листопада 1917 року, який оголосив Українську Народну Республіку - УНР. В цьому Універсалі було оголошено про свободу слова, преси, віросповідання, зборів, страйків, скасування смертної кари і т.п. Після відмови українського уряду прийняти ультиматум більшовицької Ради Народних Комісарів, в якому вимагалося дозволити їм ввести свої війська в Україну, а також не пропускати на Дон білих офіцерів і козаків, почалася українсько-більшовицька війна. Військові успіхи більшовиків змусили керівництво УНР покликати на допомогу Німеччину. З середини лютого 1918 року почався наступ німецьких і українських військ на територію, захоплену більшовиками. До квітня вся Україна була звільнена від більшовицької окупації, однак, по факту опинилася в німецькій - Німеччина привела до влади збройним шляхом свого ставленика. За цим послідувала громадянська війна і низка інтервенцій завершилися в березні 1919 року в Києві, на Всеукраїнському з’їзді Рад прийняттям конституції "незалежної Української Радянської Соціалістичної Республіки». 28 грудня 1920 між УРСР і РСФСР було підписано «Робітничо-Селянський союзний договір про військове й господарське співробітництво», який закріпив залежність УРСР від РСФСР. Наступний шанс на незалежну українську державу представився лише наприкінці 20 століття, після розвалу СРСР. 24 серпня 1991 Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла «Акт проголошення незалежності України» на підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.