Річниця першого у світі кіносеансу

Історія кінематографу почалася понад сто років тому, коли людство вперше побачило справжнє диво – “рухомі фотографії”. Першовідкривачами західноєвропейського кіно вважаються брати Люм’єри – Огюст і Луї.

Брати народилися у французькому місті Безансон у родині художника. Творча атмосфера з дитинства оточувала хлопчиків. Їхній талановитий батько не тільки малював картини, а також захоплювався мистецтвом фотографії, і володів фабрикою з виготовлення фотопластинок.

Згодом там, після закінчення технічної школи, працював молодший Луї. Улюблена справа з головою поглинула хлопця, особливий інтерес він виявляв до світлової проекції “рухомих фотографій”. Саме Луї захоплювався технічною стороною кінематографу і винахідництвом, в той час як його братові, Огюсту, цікавішими були організаторські і менеджерські обов’язки.

Якось батько подарував синам кінетоскоп з рухомими картинками, винайдений Томасом Едісоном. І надихнув хлопців зібрати свій апарат, який би “випускав картинки з коробки”. Брати дуже сильно захопилися цим заняттям, присвячуючи йому весь свій вільний час. І, врешті-решт, вони досягли мети. Свій пристрій назвали “сінематограф”. Головним винахідником був Луї Люм’єр, а Огюст допомагав йому, в основному, грошима. Таким чином, кожен з них по-своєму вкладався в розробку сінематографа.

І 28 грудня 1895 року в Парижі брати організували перший публічний показ Cinématographe. Один із фільмів — «Вихід робочих із фабрики Люм'єрів». Зйомка цього фільму була продиктована більше науковим підходом до справи, та пізніше вони почали знімати нові фільми, бо їм сподобалося працювати з цим апаратом. Було показано ще 7 фільмів, зокрема «Сніданок дитини» та «Политий поливальник». Її продемонстрували в індійському салоні «Гран кафе» на Бульварі Капуцинок. Цей показ мав шалений успіх, і дату 28 грудня 1895 року відтоді прийнято вважати днем народження кіно. Вперше люди зібралися разом і переживали ті емоції, які показували їм з екрана.

Тож саме брати Люм’єри в 1895 році запатентували кінематограф, котрий, на відміну від кінетоскопа Томаса Едісона, дозволяв одночасний перегляд стрічок великою аудиторією. Вони винайшли навіть трюки й рімейки, тож можна сказати, що брати Люм’єри — родоначальники не лише кінематографа, а й мистецтва зйомки. 

        
         

 Як уникнути переохолодження

У зв'язку зі значним похолоданням Міністерство охорони здоров'я України нагадує про правила безпеки у морозну погоду та як вберегтись від переохолодження та обмороження.

Переохолодження. Холод згубно впливає у першу чергу на дрібні кровоносні судини кінцівок. Вони інстинктивно звужуються для збереження тепла, кров приливає до внутрішніх органів, і завдяки цьому підтримується внутрішня стабільна температура тіла. Першими замерзають пальці рук та ніг, а також вуха та ніс – вони найменше захищені через те, що в них тонкий жировий прошарок. 

Основні правила поведінки у холодну погоду:

• Одягайтеся тепло та багатошарово: одягніть на себе кілька тонких кофт замість однієї теплої. Так ви не спітнієте. При мінусовій температурі повітря це дуже небезпечно. Якщо стане жарко, завжди можна зняти одну з кофт. «Правильний» зимовий одяг складається із трьох шарів: білизна (спідня білизна, колготки, термобілизна), середній шар (светр, кофта тощо), верхній одяг (куртка, штани, шарф, шапка, рукавички). Обирайте взуття з товстою підошвою.
• Захищайте відкриті ділянки шкіри: вдягайте рукавички, а ніс та вуха захищайте шапкою, шарфом, піднятим коміром.
• Уникайте тісного одягу та взуття, щоб зберегти тепло і уникнути обмороження.
• Поїжте перед виходом на вулицю, бажано щось висококалорійне.
• Пийте достатньо рідини. Якщо ви плануєте довгу прогулянку - візьміть з собою термос з чаєм. 
• Заходьте кожну годину у тепле приміщення, якщо ви проводите цілий день на вулиці.
• Зробіть прості вправи для рук або ніг аби посилити кровообіг у замерзаючих судинах. Так само рухайте пальцями ніг. 
• Не перевтомлюйтесь. Втомлена людина швидше піддається переохолодженню. 
• Відмовтесь від алкоголю та куріння. Спиртні напої розширюють судини на поверхні тіла, що призводить до швидких втрат тепла. А це заважає судинам оберігати від тепловтрат внутрішні органи. Нікотин також не найкращий помічник у боротьбі з холодом через свій згубний вплив на стінки судин.
• Не торкайтесь металу та відмовтесь від металевих прикрас. Ви ризикуєте обморозити шкіру у місці контакту.
• Якщо ви плануєте довгу поїздку або прогулянку, слідкуйте, щоб ваш телефон був заряджений, а автівка заправлена.

Ознаки переохолодження: тремтіння, «воскові» плями, оніміння, виснаження, втрата пам’яті, нечітка вимова, млявість, сонливість. У дітей ознаки переохолодження можна помітити, якщо шкіра яскраво-червона та холодна, а вони самі дуже мляві.

Перша допомога при переохолодженні проста – зайти у тепле приміщення, зігрітися, випити теплий напій та поїсти. Якщо ж температура тіла нижча за 34 градуси, то потрібна госпіталізація.

Обмороження – ушкодження ділянок тіла внаслідок впливу низької температури. Найвразливішими є відкриті ділянки шкіри: ніс, вуха, щоки, підборіддя, пальці рук або ніг. 

Ознаки: білий або сіро-жовтий колір ділянок шкіри; тверда на дотик, воскова шкіра; оніміння.

Якщо ви помітили такі симптоми - негайно зверніться до лікаря. Обмороження може завдати серйозної шкоди організму, а важкі випадки можуть призвести навіть до ампутації.

НЕ МОЖНА чіпати обморожені ділянки тіла, розтирати шкіру снігом, опускати уражені кінцівки у гарячу воду та прикладати їх до батареї. Це може призвести до більшого ураження.

При відмороженні слід дотримуватися принципу «внутрішнього зігрівання» уражених тканин – зігрітися, накладати термоізолюючі пов'язки, вживати теплі напої. 

 

Діти, будьте максимально обережними!

1. Пам’ятайте та виконуйте правила дорожнього руху. Не грайтесь на тротуарі, біля доріг.
2. Не беріть в руки підозрілі та вибухонебезпечні предмети, а у випадку їх виявлення необхідно повідомити дорослих.
3. Не підходьте до ліній електромереж, якщо провід обірваний, попередьте дорослих.
4. Перебувати на замерзлих водоймах можна лише тоді коли товщина льоду буде становити 25см.
5. Під час ожеледиці ходіть не поспішаючи, щоб не впасти.
6. Обережно користуйтесь побутовими електроприладами, генераторами та газом.
7. Не відходьте далеко від будинку і не впускайте у будинок незнайомих людей за відсутності дорослих.
8. Для прогулянки одягайтесь зручно та тепло, щоб не застудитись.
9. Не запалюйте свічки та бенгальські вогні без нагляду.
10. Дітям заборонено купувати та користуватись піротехнічними засобами (петарди, салюти та інше.)
11. Не ігноруйте сигнали повітряної тривоги та дотримуйтесь світломаскування у вечірній та нічний час.

Шановні батьки!

Велике прохання стежити за дозвіллям Ваших дітей у канікулярний та вільний від навчання час.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Під час канікул та у вільний від навчання час відповідальність за життя та здоров’я дітей несуть батьки!

 

                               Канікули тривають з 27 грудня по 07 січня

До ліцею 08 січня 

                                                           

Гарного відпочинку!

 

Європейські письменники та поети

Європейська література утверджує вічні цінності, зосереджує свою увагу передусім на людині, її особистому, громадському житті, ставить і розв‘язує кардинальні питання буття; що є добро, а що – зло? У чому сенс життя? Така література не може не цікавити молодь.
  У світовій літературі є безліч письменників, творчість яких вважається не тільки найвищим злетом національної культури, але і її найхарактернішим втіленням. Тож пропонуємо вашій увазі, геніїв слова за географічною ознакою – письменників Європи, які залишили нам воістину багатогранну спадщину – свої твори, які можна знайти в фондах нашої бібліотеки.

Віктор Гюго писав:

"Будьте людиною насамперед і найбільше. Не бійтеся занато обтяжити себе гуманністю"

Вікто́р-Марі́ Гюго́ — французький письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч. Член Французької академії. Творчість Гюго дуже різноманітна: романи, лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів, численні листи. Твори "Собор Паризької Богоматері", "Знедолені", "Людина, що сміється"

Народження: 26 лютого 1802 р., Безансон, Франція

Смерть: 22 травня 1885 р., Париж, Франція

Діти: Леопольдіна Гуґо, Адель Гюго, Франсуа-Віктор Гуґо, Шарль Гуґо, Леопольд Гуґо

Вірші: Les Contemplations, Demain dès l'aube, Les Djinns, БІЛЬШЕ

Дружина: Адель Фуше (в шлюбі 1822–1868)

Астрід Ліндґрен писала:

"Якби люди знали, як приемно ходити по дахах, вони б давно перестали ходити вулицями"

А́стрід А́нна Емі́лія Лі́ндґрен - шведськадитяча письменниця, захисниця прав дітей та тварин. Її книги перекладені понад 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах. Найвідоміші твори — про «Карлсона, який живе на даху» та «Пеппі Довгапанчоху». 

Народження: 14 листопада 1907 р., Віммербю, Швеція

Смерть: 28 січня 2002 р., Стокгольм, Швеція

Діти: Ларс Ліндгрен, Карін Ліндгрен

Чоловік: Стюре Ліндгрен (в шлюбі 1931-1952) 

Батьки: Самуель Август Ерікссон, Ганна Ерікссон

Кристи, Агата писала:

  "Робити вигляд, що ти щось знаєш, важче, ніж про це дізнатися"

Да́ма Ага́та Ме́рі Клари́сса Крі́сті, ле́ді Малло́вен, уроджена Мі́ллер — англійська письменниця, одна з найвідоміших у світі представниць детективного жанру, авторка класичних персонажів детективної літератури — Еркюля Пуаро та міс Марпл. Найвідоміші твори- Загадка "Блакитного потяга",  "Пуаро веде слідство", Небезпека "Дому околиці".

Народження: 15 вересня 1890 р., Торкі, Велика Британія

Смерть: 12 січня 1976 р., Winterbrook, Велика Британія

Чоловік: Макс Малловен (в шлюбі 1930–1976), Арчибальд Крісті (в шлюбі 1914–1928)

Діти: Розалінд Гікс

Онук: Метью Прічард

 Міжнародний день допомоги бідним

19 грудня світова спільнота відзначає Міжнародний день допомоги бідним.

За даними міжнародних експертів на кінець 20 століття, близько чверті всього населення планети, тобто півтора мільярда людей, живе в злиднях. У зв’язку з цим ООН прийнято кілька програм, що ставлять своєю метою викорінювання убогості.

З того часу багато країн змогли підняти свою економіку і звести чисельність бідного населення до мінімуму. На превеликий жаль, досі не знайдено глобальне вирішення цієї проблеми. Досі існують держави, в яких середній прожитковий добовий максимум становить менше одного долара США.

Перші програми з ліквідації бідності почали діяти ще 10 років тому, проте поки що число тих, які живуть за межею бідності не зменшується.

Організація об’єднаних націй розглядає бідність як «стан тривалої вимушеної відсутності необхідних ресурсів для забезпечення задовільного способу життя». Вона означає не тільки брак грошей, а й гідної роботи, зручного житла, доступу до хорошої освіти та охорони здоров’я.

  Погодьтеся, зараз навколо нас багато бідних людей. По-справжньому бідних, тих, кому іноді не вистачає на елементарні речі – їжу, одяг, ліки. Ще більше незаможних, тих, які обирають – яблука дитині чи проїзд на транспорті до роботи, заплатити за комуналку чи купити взуття, вилікувати зуби чи зробити операцію. Безумовно, причин такого стану - безліч.

  Це і фінансова безграмотність, всілякі катастрофи, хвороби, важкі життєві обставини, злиденна зарплата і таке інше. Цілком природно – бідність не дозволяє людині повноцінно брати участь у житті суспільства та розкрити свій потенціал у повній мірі.

  19 грудня в рамках Міжнародного дня допомоги бідним у багатьох країнах відбуваються різноманітні семінари, форуми та акції, мета яких – залучення громадськості до вирішення проблеми злиднів.

  Цього дня допоможіть комусь, хто цього справді потребує. Найголовніше робіть це від душі та допомагайте від серця, а ще – не шкодуйте про віддане. Просто будьте добрими і одного разу добро до Вас повернеться!

 День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.

Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана і інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 р. всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.

Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. 

                 

                            Всесвітній день української хустки

7 грудня проводиться Всесвітній день української хустки. Ці грудневі заходи у першій декаді місяця мають традиційний щорічний характер. Хустка є невід'ємною частиною української культурної спадщини. Неофіційне свято з'явилося зовсім нещодавно, відзначається з 2019 року, але завдяки діаспорі воно відразу ж набуло статусу всесвітнього. Свято відзначають громади декількох країн, зокрема Іспанії, Канади та США. Популярізації свята активно сприяв флешмоб до Дня української хустки, до котрого долучилися усі небайдужі, мільйони українців в країні та по всьому світу.

Цікаві факти про українську хустку

• Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався в далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку на знак того, що чекатиме його.

• Якщо в сім’ї хворіло немовля, його сповивали в мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали сподом спідниці або виворотною стороною ношеної хустки. За традицією, це мало оберігати малюка від хвороби, злих думок і очей.

• Після того як дівчина вийшла заміж, їй було заборонено з’являтися на людях із непокритою головою, а, тим більше, з розпущеним волоссям. У народі це називали «засвітити волосся». За народними уявленнями, така жінка викликала хвороби, неврожай та пошесті. В Україні жінкам досі не можна входити до церкви з непокритою головою.

• Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитися з нею), він дарував їй дорогий подарунок – чоботи, намисто або хустку. Потім нею «покриватимуть» молоду на весіллі.

• Покривання голови молодої – настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок – не «голими» руками.

• Також хустка позначала рівень достатку сім’ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.

• Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На території Середнього Подніпров’я хустку драпірували довкола голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.

• Хустки бували фабричними та домотканими. Як правило, їх виготовляли власноруч або купували в жінок, які вміли це робити. На верстатах ткали однотонний квадратний відрізок тканини і нав’язували на ньому тороки. Інколи кінці хусток вишивали однотонними або різнокольоровими нитками – їх залишали на свята або для урочистих подій.

 

Всесвітній день волонтерів

Волонтери (добровольці) - це люди, які свій вільний час витрачають на благо суспільства.

 У всесвітній декларації Добровольців сказано, що вони мають право присвячувати свій талант, час, енергію індивідуальним і колективним акціям, не очікуючи винагороди. 

  Волонтерство є однією з форм благодійності і однією з підвалин громадянського суспільства. За деякими оцінками, кожного року у світі у волонтерській діяльності беруть участь понад 100 млн осіб, і в багатьох країнах вона забезпечує 4-8 % ВВП. З 1985 року щорічно 5 грудня відзначається Міжнародний день волонтера.

Генеральна Асамблея ООН в 1985 році запропонувала урядам щорічно відзначати 5 грудня Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку. Відзначається відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/40/212.

ООН закликала держави здійснити заходи з метою підвищення поінформованості про важливий внесок служби добровольців і тим самим спонукати ще більше людей в усіх сферах діяльності пропонувати свої послуги в якості добровольців як на батьківщині, так і за кордоном.

   Терористична війна російської федерації в Україні стала новим викликом та об'єднанням багатьох організацій. Ліцей "Успіх" відкрили швацький цех та почали шити спідню білизну. Вирізали устілки для взуття. В Їдальні ліцею  приймали закрутки, харчі.

 Працівники нашого ліцею дома ліпили вареники, жарили млинці для заморозки. Робота кипіла, в їдальні готували і вивозили готову їжу для наших воїнів ТРО. Збирали і приймали від мешканців міста теплий одяг, ковдри, матраци, ліки. Наш колектив і зараз продовжує допомагати тим, хто потребує цього найбільше. Оголосили в ліцеї марафон "Різдвяна тепла коробка для воїна ЗСУ", який стартує 6 грудня й триватиме до 20 грудня.

 

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

 Одна з останніх епідемій нашої сучасності була прозвана чумою 20-го століття - синдром набутого імунного дефіциту, скорочено - СНІД. Не дивлячись на досягнення нашої прогресивної науки ми на превеликий жаль змушені констатувати, що вона ще далеко не закінчена. Її масштаб, цинічність і підступність, досі не може залишити байдужим жодної більш-менш розсудливої людини. Офіційна статистика поширення синдрому набутого імунного дефіциту все змушує нас відчувати глибоку тривогу. З часів виявлення і виділення цієї хвороби в окрему категорію пройшло вже багато часу. За опублікованими в 2007-му році даними цей вірус почав розповсюджуватися з Африки приблизно з 1969-го року. Вчені сподівалися швидко приборкати хвилю цієї епідемії, так як шляхи розповсюдження цього вірусу були встановлені цілком виразно вже в 1985-му році - через кров, і в соціальному середовищі навіть з’явився сарказм з приводу цієї недуги, так як вона в першу чергу торкнулася людей з не традиційної сексуальної орієнтацією, людей які займаються проституцією і середу наркозалежних, але її швидкість і її маневреність поставили під сумнів цю легковажну надію.

Завдяки злагодженості методів і роботи медичних установ вдалося знизити показник розповсюдження і захворюваності ВІЛ-інфекцією і СНІДом через лікарські заклади, проте він і досі залишається досить високим: від 0,22 до 1,1%% від загального числа заражених.

Символ боротьби зі СНІДом - червона стрічка, без неї зараз не проходить жодна акція в цій області. Сама стрічка, як символ розуміння та солідарності в цій нерівній боротьбі була взята на озброєння з весни 1991-го року. Ця ідея належала американському художнику з нетрадиційною орієнтацією Франку Муру. Він проживав в абсолютно провінційному містечку в штаті Нью-Йорк, де його сусіди, одна сім’я, що сподівалася на благополучне повернення своєї доньки - військового солдата з Персидської затоки, носила подібні стрічки, але жовтого кольору.

 Ми також сподіваємося, що одного разу можна буде сказати - зі СНІДом покінчено! 

Існують ТРИ основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

1. При статевому контакті з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболонки вагіни, пеніса, ротової порожнини або прямої кишки, з яких вірус проникає в кров іншої людини.
2. Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), яким перед цим користувалася інфікована людина і кров якої залишилась на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ.
3. ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності, пологів чи після народження дитини через молоко матері.

ВІЛ/СНІД поширюється також з інфікованою кров'ю.

Це підступна невиліковна хвороба, яка не має характерних симптомів, але все-таки деякі з ознак даного захворювання можуть бути такими:

• Стійкий сухий кашель.
• Тривала, більше трьох місяців, лихоманка (підвищення температури) незрозумілої причини.
• Збільшення лімфовузлів (окрім пахових).
• Різке зниження ваги.
• Тривала діарея.
• Часті головні болі, слабкість, зниження пам'яті і працездатності.
• Запалення слизистої оболонки порожнини рота, білуватий наліт, виразки.
• Нез'ясовне зниження зору і сліпота.
• Пітливість вночі.

ПАМ'ЯТАЄТЕ: якщо у вас з'явився якийсь симптом, описаний тут, це зовсім не означає, що у вас СНІД. Ці симптоми можуть бути обумовлені іншими захворюваннями, не пов'язаними з Віл-інфекцією, тому завжди потрібно пройти обстеження і з'ясувати причину недуги. У будь-якому випадку, розумним рішенням буде звернення до лікаря.