29 січня - День пам’яті Героїв Крут

• Ця історія досі викликає неоднозначні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно - політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників .
• 29 січня 1918 року . Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути , яка розташовувалася на 130 -му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна . Учасники події : невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і знаменита Червона гвардія Радянської Росії , яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом і досвідом. Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду , в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій , які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті.
• Причини, з яких це сталося, для деяких очевидні, для деяких так і залишаться незрозумілими і навіть зовсім необгрунтованими, але вони мали місце бути. Як факт, який завжди залишається фактом - такою правдою, яку неможливо ані сховати, ані спотворити; лише на короткий час і лише під дією величезного страху. Але коли ця напруга слабшає, правда знову відкривається. Вона як світло, від якого тікає всяка темрява .
• А правда в тому, що народ України любить свою країну. Своєю кров’ю, душею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя і благополуччя. Це було доказом , яскравим доказом, і насамперед самим собі . Доказом перед усіма іншими, нехай сильнішими, більш амбітними, але це - пряма відповідь на історичний виклик .
• Указ Президента України про «День пам’яті Героїв Крут» № 15 /07, який відзначається 29- го січня, за даними проекту DilovaMova.com, був підписаний 15-го січня 2007-го року.
• Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.

                     

27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

• Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини - НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!
• В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто, широкомасштабно і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно. Однак все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь, причому в справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь повторилося!
• Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який відзначається 27-го січня, прийнятий на офіційному рівні Генеральною Асамблеєю ООН 1-го листопада 2005-го року, резолюція A/RES/60/7 . Метою запровадження цієї сумно пам’ятної дати, за даними проекту DilovaMova.com, є активна просвітницька робота та сприяння у запобіганні можливих майбутніх актів геноциду, а так само зневаги до цінності людського життя.
• У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати...

Горобчук Богдан-Олег, 31.01.2005 року

Сніг - то дрібне холодне молоко

січневим дітям хочеться зігрітись

і голі кості гладить Голокост

щоб жити - так же хочеться пожити

Окремі круки криво креслять сніг

лишаючи минущі візерунки

вони злетять : всіх вистачить на всіх

дзьобами рвати плоть - манірно, лунко

Зубами лячно шкіритись в мороз

тут час як біль. коли вже довмираєм

останнім сховком буде Голокост

останнє свято стане світлим Раєм.

Рекомендована література про Голокост:

1. І. Еренбург.,Буря
2. В. Гроссман, Життя і доля.  Треблінське пекло.
3. А.Рибаков, Важкий пісок.
4. Є.Євтушенко, Бабин Яр.
5. Щоденник Анни Франк.
6. Поезії А.Вознесенського.
7. В. Кнопп, Холокост.
8. О. Бартов, Стерті. Зникаючі сліди євреїв Галичини в сучасній Українві.
9. Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида Кахане.
10. Обрії порозуміння.
11. Поза межами розуміння .
12. Глибокий мул. Хроніка Натана Гановера.
13. Ян Пауль Гінріхс, LEMBERG - LWOW - Львів: Фатальне місто. 
14. Заслужений батько голокосту // газета Персонал плюс. - 2006. -  № 40.- С. 11.

Увага!

До бібліотеки надійшов новий журнал

Журнал "Колосок" № 1 читати у номері:

Наука і техніка

Історія водяного млина. Богдан Чиж

Жива природа

Нічна тривога. Олена КрижановськаМій дім - моя фортеця? Ярина Колісник

Планета земля

Галактичні імена. Олександр ШевчукНа небосхилі косять косарі. Дарія БідаТопоніми загадкового Сходу. Ксенія Мішалова

Проекти “Колоска”

Верба. Деревоказка

Захисне забарвлення. Мистецтво виживання 

22 Січня

День Соборності

учні 2-А класу

учні 8-А класу

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР. Більш того на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки» і 22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.
Набираюча обертів машина кривавої диктатури, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів» поспішила зламати і ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину - поляки. А далі ...
Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію просто зникає. Надію, приміром, втратили нащадки кривавих диктаторів, коли Великий і Могутній Радянський Союз - об’єднання, побудоване зовні на «нових канонах справедливості», а всередині на крові і безглуздих жертвах, звалилося, не залишивши після себе нічого, що могло б його реанімувати.
22-е січня 1990-го року. Мільйони українців вишикувалися в справжню живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.
21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30-го грудня 2011-го року, відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22-го листопада був об’єднаний з Днем Соборності і свято набуло свою нову назву - «День Соборності та Свободи України».

З святом